Коли наш передплатник Володимир Березан із Нововолинська на сторінках тижневика у списку переможців знайшов своє ім’я, то одночасно радів і щиро дивувався. А коли у редакцію, аби забрати м’ясорубку, завітала його дружина – Ольга Веніамінівна – й стала розказувати про їхнє життя-буття, то настала черга дивуватися нам…
На моє скромне прохання розповісти трішки про себе, пані Березан так само скромно повідомила: «Мій чоловік – директор школи у сусідньому із Містом шахтарів с. Низкиничі, математик, а я – вчитель хімії Нововолинського обласного ліцею-інтернату, кандидат педагогічних наук, заслужений учитель України». Словом, така собі «звичайна» родина учителів, причому, не в першому поколінні.
Чому зараз у Луцьку? Бо привезла свого вихованця в університет: він на кафедрі хімії виконує наукову роботу. Але таке у них постійно відбувається.
Іще що цікавого? Ну, посібники пише для учнів і студентів, єдині у цьому напрямку в Україні, ну стажувалися разом із чоловіком в Ефіопії (але то – окрема історія)… А так – нічого особливого.
За 13 років Ольга Березан створила 15 посібників. Це було раніше: тоді працювала для душі – писала про органічну хімію. Зараз же трудиться на замовлення – готує тести для ЗНО, інші підручники, котрі тепер актуальні.
– Найбільше зі своїх книг люблю посібник «Органічна хімія», виданий іще 2001-го у Києві, – просто каже співрозмовниця, ніби розповідає про те, як цього року картоплю копала. – То, до речі, єдине видання, написане вчителем-практиком, за яким дітей реально можна навчити розв’язувати задачі. От сьогодні купила цю книгу, бо маю нового учня.
Так само просто поговорили ми про дітей. Доньки вже дорослі, самі давно стали мамами. Гордість у голосі відчула, коли Ольга Веніамінівна розказувала про внуків і своїх дівчат. Вони ж направду талановиті. Обидві поза конкурсом вступили до львівського медичного вишу, бо неодноразово під час навчання в школі, де досі трудиться Ольга Березан, ставали призерками олімпіад із хімії (мамина підготовка далася взнаки), тепер працюють лікарями у Львові: одна анестезіолог, інша – дитячий гінеколог.
– Не пішли нашим шляхом, – із ноткою суму в голосі говорить читачка. – Чоловік каже – «на жаль», бо хотів бачити їх в освіті.
Про те, як науковцю, навіть такого рівня, живеться в Україні… Та не буду про це, хоч і торкалися ми з Ольгою Веніамінівною делікатного питання. То ж не секрет ні для кого, правда? Скажу одне: вона ніколи про обраний шлях не пошкодувала і, якби довелося, знову пішла би тією ж дорогою. То не означає, що готова наступати на одні й ті ж граблі. Це зрозуміє лише той, хто дійсно любить свою часто невдячну роботу.
– У нас дача поруч із домом – 10 хвилин пішки. Я там відпочиваю від розумової праці. Треба ж ворушитися. Висаджуємо помідорчики, маємо чимало окультурених кущів. Наприклад, чорниці, ожини. Нарешті навчилися її розводити.
Доречна порада садоводам: не садіть ожину поряд із іншими рослинами: вона страшно не любить сусідства.
Де черпає знання дачника? Та, звісно, з журналів і газет, які спеціально для неї передплачує чоловік. Тої преси у них – сила-силенна, на будь-який смак. Читає переважно пан Володимир, а потім дружині підказує, що переглянути. От недавно районна газета розповідала про її батька: чоловік, незважаючи на поважний вік і хворобу ніг, ще той спортсмен. Та й не тільки спортсмен, а й у минулому – високопосадовець, справжній інтелігент.
Отак одного разу Володимир Іванович і про себе вичитав. Тож телефонує дружині:
– Що дивно – він навіть забув, як одного разу вже вигравав – розповідав у слухавку, що то вперше, – щиро сміється Ольга Веніамінівна. – Але ж колись, іще за радянських часів, у лотерею, здається, лижі виграв. Я досі це пам’ятаю. А тоді, як прочитав про свою перемогу у «Волинській газеті», голосно так каже: «Уявляєш, я виграв м’ясорубку! Ти вже маєш таке?» – «Та є, – відповідаю. – Ти ж недавно фарш молов. Але хіба то біда: друга буде».
Ну, зрозуміло, як і більшість чоловіків, Володимир Іванович не надто поспішає осилити ази кулінарії.
– Коли була на морі влітку, а він сам удома лишився, то телефоном у деталях і відповідній послідовності розповідала, як суп грибний готувати. Впорався, – коротко коментує пані Ольга.
Ну, тепер у Володимира Івановича буде вдвічі більше можливостей вдосконалити навички цього непростого поки що частіше жіночого ремесла.
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора.