Ще не розслідували авіакатастрофу на Волині, як подібне сталося на Рівненщині.
Волинські журналісти вивилися більш оперативними, ніж їхні рівненські колеги. Адже про падіння літака біля с. Скулин Ковельського р-ну розповіли відразу в день трагедії.
У сусідній же області про те, що 27 жовтня розбився «Вілга-35а», громадськість дізналася аж за три дні після катастрофи.
Проте в обох випадках причетні до «НП» воліють усе лишати в таємниці. От тільки на Рівненщині пілот спортивного літака лишився живим і доправлений до лікарні, а під Скулином ні пілот, ні пасажир не вижили.
Як підтвердив волинський прокурор із нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Олег Лісовецький, пасажир «Ан-2» був приватним підприємцем із Ковеля, а за штурвалом перебував досвідчений пілот із Одеси.
Після того, як на місці падіння три дні працювало Національне бюро із розслідувань авіаційних подій та інцидентів, голова комісії Олександр Бабак заявив про сім імовірних причин падіння «Ан-2». Станом на сьогодні їх коло звузилося до п’яти. Проте перший заступник начальника управління МВСУ на Львівській залізниці, який також виїжджав на місце події, днями прокоментував «Волинській газеті»:
– На борту біплана був справді досвідчений пілот. Він мав, якщо не помиляюся, вісім тисяч годин нальоту. А останнім часом уже перебував на пенсії. Тому, швидше за все, причиною авіакатастрофи були все-таки незадовільні погодні умови та погана видимість. У розмові з Олександром Бабаком ми теж серед найбільш імовірних варіантів зупинилися на цьому. Тим паче, як ви самі бачили, до аеродрому літак недотягнув метрів 800.
Остаточну ж інформацію можна буде озвучити лише після всіх експертиз, які впродовж 60 днів після падіння зобов’язане провести Національне бюро розслідувань.
На термін у два місяці послалися й у транспортній прокуратурі. Олег Лісовецький сазав, що доки не отримає висновків НБР, жодних коментарів давати не буде. Хоча є підстави думати, що й після 60 днів від моменту падіння «Ана» офіційної інформації проллється небагато. І основним аргументом тоді стане «таємниця слідства».
На запитання «Куди курсував біплан?», «Навіщо?», «Скільки часу?» Олег Петрович відповів, що ці обставини підлягають доказуванню. А ще сказав: усі чутки, які оприлюднюють журналісти, правоохоронці не лише читають, а й перевіряють. І коли слідчий приходить до котрогось із журналістових співрозмовників, людина потім віднікуються: «Я нічого подібного не говорив!».
Однак, заперечувати – не означає казати правду. Бо керівник Рівненського авіаційного клубу, чий літак розбився 27 жовтня, теж спростовував інформацію про аварію спортивного літака, а саму машину із численними пошкодженнями заховав у одному з ангарів (наказ мовчати і ховати отримавши від свого київського начальства).
Чи був «Вілга-35а» офіційно зареєстрованим, а чи так, як його скулинський «товариш по нещастю», користувався номерами колись розбитого біплана – наразі не відомо. Хоча, як каже Михайло Заставний, аеродром, де впала спортивна машина, вважається державним і там постійно тренуються парашутисти. Тобто, ситуація зовсім не така, як у Скулині: із закинутим еародромом, нічними польотами й тютюновим вантажем.
Інформацію «Волинської газети» про те, що «Ан-2» літав із реєстраційними номерами біплана, котрий у лютому розбився в Житомирській області, Михайло Заставний ні підтвердив, ні заперечив. Хоча про транспортні засоби-двійники сказав:
– Таке явище має місце в Україні. Виявляти автомобілі легше: зупинив – документи перевірив. Із літаками ж складніше. Надто – коли треба звірити серійний номер різних частин і деталей. Але, – пообіцяв Михайло Заставний, – через тижнів два інформації маємо отримати більше.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.