Живемо – як у пісні… Чи співаємо, бо гарно живемо. У Софії та Василя Качанів з Іваномисля якось так виходить. Співають дуетом півжиття… Тільки й пісні різними бувають. Для прикладу, одна з їхніх улюблених має рядки: «…Хоч осінь золота вже сивину снує, та я щасливий, що ти у мене є».
Двічі у редакційній лотереї вигравали мешканки невеличкого села Іваномисль, двічі на конверті було написано – Полиці… Ось і Софія Качан пояснила: «То ж сільська рада у нас – в Полицях». Добре, що в селі легко допитатися, де хто живе. Хоча був час, коли нинішній окремий населений пункт Іваномисль був вулицею с. Полиці Камінь-Каширського р-ну. Тільки називався тоді Яномисль чи Мислин.
Те, що подарунки «Волинської газети» прямують до Іваномисля, – закономірність. Серед тамтешніх селян є шанувальники видання. Для прикладу – родина Софії та Василя Качанів. Власне, квитанцію на участь у розіграші надіслала до редакції пані Софія – відтак у домашньому господарстві з’явилася новенька праска. Та не подарунки ваблять Софію Павлівну до друкованого слова. Жінка майже піввіку пропрацювала у бібліотечній справі. Вона належить до тих бібліотекарів, хто й сам із книгою «на ти». Кожну новинку вважає за необхідне прочитати: «А як я тоді людям рекомендуватиму книгу, коли сама не знаю, про що вона?» – дивується Софія Павлівна. Сама ж понад усе любить історичні романи.
Свій життєвий роман наша читачка теж розпочала у сільській бібліотеці. Бо з чоловіком, з яким прожили чимало літ, народили і виховали п’ятеро дітей, познайомилася тут же, в книгозбірні: «Він жив по сусідству з бібліотекою. Прийшов з армії і зайшов взяти книжку почитати. Спочатку я й не пам’ятаю, які я йому ті книжки давала… А потім – то про любов…» – усміхається жінка.
Отак і прожили разом, як книжка пише. Діти вже мають свої сім’ї (а Софія Павлівна – матір-героїня!). «Я їм вищої освіти не змогла дати, всі мають «робітничі» дипломи. Зате ніхто поганого слова про моїх дітей не скаже!» – тішиться ненька. Не заслужив за життя у неї жодного поганого слова і чоловік Василь. Мало того, сама Софія Павлівна без пісні життя не уявляє, тож і чоловіка до сцени привела. Тепер часто виступають дуетом… На запитання про те, яка ж пісня для них є коронною, вона без вагань відповідає:
«То однозначно – «Спогад про зустріч»! А ще знаєте цю – «…Хоч осінь золота вже сивину снує, та я щаслива, що ти у мене є»? Кириченко співала. Теж красиво…»
Шкода тільки, що нам не пощастило послухати. Доки Софія Павлівна приймала в гостях журналістів з улюбленого видання, Василь Іванович займався справами більш буденними – господарськими. Але щось нам підказує: якщо вже двічі редакційна лотерея «обирала» Іваномисль, ми просто зобов’язані з такої ж нагоди прибути сюди втретє. Для годиться. Отоді й почуємо щось із коронного. Тим паче, що, як гордо заявила нам мало не з порога Софія Павлівна, нещодавно в Іваномислі «повернули до життя» сільський клуб. Тож співати тут є де, є з ким. А привід – знайдемо!
Олена ЛІВІЦЬКА.