Валерія Діброву
(на фото) – депутата облради, голову комісії, котрий опікується проблемами
сільського господарства в області, й керівника ТзОВ «П’ятидні», одного з
найбільш потужних агропідприємств краю – ми попросили прокоментувати стан
розвитку аграрної галузі на Волині та оцінити роботу волинських обранців щодо
допомоги селянам-аграріям. Не лише управлінський, а й досвід захисту інтересів
громадян у якості власника депутатського мандата дає Валерієві Григоровичу
можливість і об’єктивно судити про сьогодення, і прогнозувати розвиток ситуації
в майбутньому:
«Практично
закінчується сільськогосподарський 2013-й рік. Залишається зібрати окремі
гектари кукурудзи на зерно, можливо, в якомусь сільгосппідприємстві буряки докопують.
Наше ТзОВ «П’ятидні» практично всі роботи завершило. Вал зернових і
зернобобових у цілому сягнув до 50 тисяч тонн. Зібрано майже 49 тисяч тонн
цукрових буряків. Загалом у сільському господарстві жоден рік легким не буває. Окрім
того, що ти можеш зробити особисто або твій колектив, усі ми піддаємося впливам
вищих сил, тобто – погоди. А вона не тішила аграріїв. Дуже сувора зима, яка
відразу перейшла в літо, не дала нормально провести весняно-польові роботи. Це
вплинуло на врожай. Весняна і літня посуха відобразилася на окремих
сільгоспкультурах. Однак не можна сказати, що результати нас не радують. Інше
питання – цінова політика. Моя порада: зерно пшениці хороших сортів, високих споживчих
якостей нині продавати не варто. Ця продукція витребувана за кордоном, тому
ціна на неї зросте з лютого наступного року. Тому якщо є можливість зберегти
збіжжя, я радив би це зробити. Закінчується на Волині збирання кукурудзи. Ціна на
неї теж вирівняється і буде вищою. Хто сіяв цукровий буряк, той лише виграв, бо
динаміка зростання ціни на цукор на споживчому ринку України – досить хороша.
Ті керівники, які
мають певний статус у галузі АПК, просять нині одного: правила гри в аграрному
бізнесі з боку держави – не змінювати! Йдеться про земельні питання,
фінансування і оподаткування – три кити, на яких тримається галузь. Радує, що
переважна більшість землі області обробляється й інвестується, а інвестиції –
волинські. Політика щодо внутрішніх інвестицій у волинську землю, проголошена
два-три роки тому в області, добре себе зарекомендувала. Ми не створюємо
великих холдингів з офісами в Києві чи Донецьку. Інші регіони від цього
страждають і не можуть забезпечити виконання невеликих соцпрограм у сільських
населених пунктах. Наприклад, наше підприємство, яке вважається найбільшим в
області (бо обробляємо 13 тисяч гектарів землі, а на весну добираємо ще тисячу),
несе певне соціальне навантаження в тих селах, де мешканці дають нам землю в
оренду. Найближча присутність орендатора до орендодавця дає спільну користь і
одним, і іншим, і регіону в цілому. Інакше виникає певна соціальна напруга. У
цьому правильну позицію займає і влада, і керівники наших агропідприємств.
Усі регіональні аграрні
програми, які діють, із тими крихтами бюджету, що ми виділяємо на підтримку
аграрного бізнесу, спрямовані, власне, для допомоги дрібним селянським
господарствам. Ці гроші правильно використовуються. Позитив відчутний з огляду
на збільшення поголів’я ВРХ, зберігається молодняк, також зростає кількість
сімейних родинних ферм, хоча важко, але створюються кооперативи для збуту
сільгосппродукції. На те, щоб одноосібні господарства могли не тільки виживати,
а й розвиватися, і спрямовані наші обласні програми».
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.