Область має ще одного
нардепа – із Шацького р-ну!
7 листопада помер народний
депутат України від КПУ Михайло Герасимчук. Таке життя, що крісло парламентаря
порожнім бути не може, а відтак переходить наступному за партійним списком –
волинянинові Василеві Демедюку. Хто ж цей чоловік, котрого вже охрестили
волинським «Че Геварою», і який, за версією столичних ЗМІ, має приїхати до
Києва на… «Жигулях»?
Пана чи, радше, товариша
Демедюка знайшли у партійному офісі. І хоча чоловік не одразу зголошувався на
зустріч, одначе таки не відмовив.
Він полюбляє червоні
сорочки й кумачеві краватки. Так убрався, коли вперше випало з Василем Демедюком
стрітися, у такому ж образі записував іще передвиборне звернення до краян, де
розповідав, чим займатиметься партія та він, як її представник, коли прийде у
парламент. Червона у Василя Харитоновича навіть миша до ноутбука! А ще на одній
зі стін кабінету розвішано кумачевий стяг. У кутку на сейфі – гіпсове погруддя
Леніна, перев’язане… червоною стрічкою.
І мобільний співає ідеологічно: «И Ленин такой молодой, и юный октябрь –
впереди…»
Коли почула, що Василь
Харитонович, як вступив до компартії у 1986 р., так і несе ідеї комунізму в
маси досі, то, чесно кажучи, подумалося: молодець дядько, що не викинув свого
часу партквитка. А ні? Хвацьким комуністом Василь Демедюк був, є і буде
щонайменше до кінця парламентської каденції. Та й у когорті українських «червоних»
він – не остання людина, адже є членом ЦК КПУ! І 33-тє місце у партійному
списку – не за гарні очі, а за плідну роботу. Подібне головний шацький комуніст
підтверджує цифрами: лише у Пулемці, де мешкає нардеп із родиною, комуністів –
більше п’яти десятків!
– Шацьку районну
організацію Комуністичної партії України очолив у 2010-му, – розповідає
волинський «Че Гевара». – До того працював у райдержадміністрації, а ще раніше
керував колгоспом.
Бути комуністом Василеві
Демедюку, певно, судилося долею, бо він навіть трудився у колгоспі, котрий
називався… «Комуніст». Одначе Василь Харитонович – не з тих заядлих фанатиків,
що заперечують окремі факти, котрі не роблять честі радянській ері комунізму.
Він доводить: не слід відкидати доброго й позитивного, варто перейняти той
досвід, аби розбудовувати Україну.
– А партія ж називається
Комуністична партія У-к-р-а-ї-н-и! – наголошує майже нардеп. – Цим же все
сказано: ми – сучасні українські комуністи! В наших лавах – прості люди, які
місць не купують.
Він – неймовірно
комунікабельний, навіть харизматичний. Цього не забереш. Не приховує, що не
любить олігархів, радикально налаштованих свободівців (які, на думку пана
Демидюка, ті ж олігархи) і всієї української владної верхівки. А відтак
майбутнє – за комуністичною ідеєю. Прийнятна управлінська модель – білоруська.
У сусідній державі «червоний» буває часто й захоплюється тамтешнім порядком та
устроєм життя. Дуже тепло говорить про українське село. Хоча не дивно, бо
народився на теренах глибинки – в с. Головне, що на Любомльщині, а у Пулемці
оселився, коли розпочав трудову діяльність і склав «іспити» в
«сімейнобудівельному».
– Я – селянин, – не без
гордості каже Василь Харитонович. – Із дружиною тримаємо господарку: є корова,
кінь, бичок, кури, індики та гуси. Маю п’ять дочок і одного синочка! Вони вже
дорослі. Пишаюся дітьми! Всі мають вищу освіту.
У рідному Пулемці головного
комуніста району шанують. За хороші справи. Ще депутатом райради робив усе, аби
хоч трохи поліпшити благоустрій. Навіть допоміг зі спорудженням церкви! До
слова, й сам до храму ходить. А те, що в радянські часи його соратники по
кумачевому стягу вважали релігію опієм для народу, засуджує.
У Верховні Раді воліє
працювати в так званому сільськогосподарському комітеті. Каже, що, зважаючи на
його досвід та знання реальної ситуації на селі й в АПК, може зробити чимало
корисного. Одначе при цьому розуміє, що з комітетним портфелем може скластися
інакше. Тоді трудитиметься там, де скажуть. А ще, опанувавши всі премудрості
парламентської професії, не підтримуватиме ідею підписання Угоди про асоціацію
України та ЄС, бо не бачить у Європі нічого доброго. Мовляв, як тепер не
пускають по-людськи, а хочуть візу і до візи, то й завтра туди не слід іти.
Курс у Митний союз – значно ліпший. Про всі ці моменти й не лише про ці Василь
Харитонович говорить багато, завзято й колоритно. Йому – лише за трибуну у
Верховну Раду! Отакі вони – сучасні українські комуністи з Озерного краю!
Світлана ГОЛОВАЧУК.
На фото автора: Василь
Демедюк сьогодні – ще в районному партійному офісі, а український парламент
буде завтра!
Р.S. До речі, перше
інтерв’ю в статусі народного депутата Верховної Ради, однак ще до прийняття
присяги, Василь Харитонович дав «Волинській газеті». Розлога розмова – в одному
з найближчих номерів.