В процесі переділу владного пирога львівські депутати вирішили перетягнути ковдру на себе, вигнавши на вулицю з побудованого ще за часи Австро-угорської імперії будинку представників виконавчої влади… А в січні добрий господар навіть собаку на вулицю не виганяє…
Демократичні зміни, за які 17 грудня вирішили поборотися депутати Львівської обласної ради, для волинських депутатів уже давно стали правилами!
Якщо хтось вважає сусідню Львівщину еталоном західноукраїнської культури, то з цим можна частково погодитися. Коли дехто переконаний, що саме Галичина є взірцем патріотичного руху за торжество Незалежності України, то це викликає певні суперечки. А от щодо того, що колишня частина Волинсько-Галицького князівства стає піонером (чи пластуном) у справі розбудови місцевого самоврядування, то повинні це рішуче заперечити.
Чому?
Судіть самі. 17 грудня під час сесії Львівської облради 66 депутатів проголосували за рішення про відкликання від Львівської облдержадміністрації повноважень управління установами, закладами, організаціями, які перебувають у спільній власності територіальних громад області, а також управлінням майном спільної власності. На Волині ж ця практика запроваджена майже 10 років тому, і в структурі апарату нашої облради працює самостійний відділ з питань управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на чолі з Лілією Кашевою.
На підставі ще одного рішення наших південно-західних сусідів призначення та звільнення керівників комунальних установ, закладів буде здійснюватися безпосередньо Львівською облрадою. І тут волиняни вже давно випередили галичан: кандидатів на аналогічні посади затверджують рішеннями сесій Волинської облради вже давно.
Третє рішення, яке дехто поспішив назвати революційним, також для органу самоврядування Волині вже давно стало звичною нормою. Тільки львів’яни посилили контроль за роботою своєї облдержадміністрації у частині здійснення делегованих повноважень та зобов’язали керівників структурних підрозділів виконавчої влади своєї області щоквартально звітувати на сесії облради, а на Волині такий контроль існує вже давно, хіба що зі звітами чиновники виступають не кожних три місяці, а дещо рідше, щоправда – мінімум один раз на рік.
У чому сформована з числа активістів «Свободи», «Батьківщини», НРУ і ПППУ депутатська більшість Львівщини виявилася активнішою за волинян, так це в справі про створення виконкому облради. Проте, попри обіцянки багатьох попередніх носіїв державної влади та намірів парламентів різних складів, законодавчо цю ідею так ніхто й не оформив.
Схожа картина і з перебуванням облдержадміністрації Галичини в спільному з облрадою приміщенні. Після призначення керівником виконавчої влади сусідньої області одіозного міліцейського генерала Олега Сала в області далеко не всі сприйняли аргументи доцільності такого кадрового рішення. Тому, на фоні невдоволення ігнорування думкою облради про можливого претендента на цей важливий пост, 12 листопада 72 депутати висловили йому недовіру, а потім і виникла ідея припинити договір оренди з Львівською облдержадміністрацією та з 1 січня 2014-го виселити її з кабінетів по вул. Винниченка, 18. На Волині ж Борис Клімчук вперше був обраний головою виконавчої та представницької влади області під час загальнонародного голосування ще в 1994-ому, потім призначався головою облдержадміністрації Президентом Леонідом Кучмою і Віктором Януковичем, а в період Помаранчевої революції за поданням Віктора Ющенка працював Надзвичайним і Повноваженим Послом України в Литві й Азербайджані. І всі ці роки Борис Клімчук – депутат облради. Й у кого підніметься рука голосувати за виселення Волинської облдержадміністрації та її структурних підрозділів із адмінспоруди на Київському майдані, 9, якщо з ініціативи та наполягання того ж Бориса Клімчука нарешті було проведено реконструкцію на площі біля цього будинку, де за його участі вже багато років тому спорудили пам’ятник Борцям за волю України?
Щодо історії споруди, яку ніяк не може поділити між собою сучасна галицька влада, то його спорудили ще за часів існування Австро-Угорської імперії, до якої й належала Галичина. З 1840-го р. тут розміщувалося цісарське намісництво, центр управління краєм. Прес-служба Львівської облради також повідомляє, що під час Першої світової війни тут містився штаб 8-ої армії Російської імперії. З 1940-го (з невеликою перервою на час німецької окупації) – обком Компартії України, а також облвиконком і облрада.
А от у Луцьку для обласних органів влади в переддень Незалежності було зведено нову споруду. І хоча часто її називають «Дніпрогесом», вона, все-таки, є надбанням нашим, а не австрійською спадщиною, яку сусіди ніяк не можуть поділити…
Роман УСТИМЧУК.
На фото прес-служби Львівської облради: споруда, з якої виганяють облдержадміністрацію, в часи Австро-Угорської імперії була офісом намісництва цісаря, що мешкав у Відні.