15 січня 2004 р. у небо африканської Ліберії вперше здійнявся український
вертоліт із символікою ООН. Тоді екіпаж повітряного судна здійснив дебютний
політ в окрузі містечка Робертсфілд та виконав своє перше завдання. Зрештою,
українські миротворці патрулюють повітряний простір цієї держави вже 10 літ…
Усе почалося з того, як на початку грудня 2003 р. Верховна Рада України
схвалила рішення щодо направлення національного миротворчого контингенту до
Республіки Ліберія. Цьому передували листи про допомогу від місії ООН у цій
країні стосовно надання авіаційних засобів від нашої держави. Уже за місяць командування
Збройних сил України підготувало понад 250 бійців та виділило необхідну техніку
для миротворчої місії. Тоді й було сформовано 56-й окремий вертолітний загін,
командиром якого став військовий льотчик 1-го класу полковник Ігор Шендригін. Сьогодні,
на жаль, його немає в живих, та він, мабуть, гордився б, що після нього
миротворчу справу у Ліберії продовжили ще 18-й ротацій…
10 літ тому, коли нога українських миротворців уперше ступила на
ліберійську землю, базовий табір наших співвітчизників виглядав зовсім інакше.
Починали, так би мовити, все з нуля. Бувалі миротворці, які не перший рік в Африці,
згадують, як нелегко було попервах. Приїхали, так сказати, на голе місце, і
організовували свій табір власними руками. В шаленому темпі обслуговували
техніку, проводили зв’язок, облаштовували намети.
– Український табір дислокувався тоді неподалік аеродрому – майже посеред
степу, – згадує учасник-миротворець 2-ї ротації 56-го ОВЗ національного
контингенту місії ООН у Ліберії майор Федір Прокопчук. – Навпроти нас розташувався
табір біженців зі Сьєра-Леоне. Це був напружений час, адже вони постійно стояли
у воріт КПП, просили їсти, іноді вдавалися навіть до провокацій. Наряд із охорони
об’єктів був посилений. Щоправда, втікачі повернулися додому відразу, коли на
їхній батьківщині припинилися збройні сутички. Та й взагалі: роботи було
багато, адже в Ліберії якраз закінчувалася громадянська війна.
Миротворцям довелося служити в умовах цілковитої руїни та бездоріжжя.
Вертолітники практично вдень та вночі надавали допомогу місцевому населенню,
перевозили гуманітарні вантажі, патрулювали з повітря конфліктні райони. Бувало,
що чергова вертолітна зміна мінялася в небі по кілька разів на добу.
З часом протиріччя в країні перейшли в мирне вирішення існуючої проблеми:
відбудову незалежної Республіки. Владу намагаються ділити й сьогодні, проте це
не переростає в якісь масштабні конфлікти. Іноземці побудували в країні дорогу,
місія ООН створила для українців новий табір: привезли збірні модульні домівки
з кондиціонерами, окрім цього, з’явилися казарми, на зміну польовій кухні прийшла
добротна їдальня. Словом, тут є все, що потрібно для сучасної військової бази.
За 10 років українські вертолітники зробили значний внесок у розвиток та
демократизацію ліберійського народу. За цей час екіпажі Мі-8 провели у небі
понад 33000 годин, екіпажі Мі-24 – майже 19000. Разом із тим «блакитні шоломи»
перевезли понад 205000 пасажирів та 6100 тонн різних вантажів.
Понюхали й пороху, бо доводилося не раз застосовувати зброю. Та найбільше
свою вогневу міць українські миротворці продемонстрували на початку серпня 2011
р. Тоді у сусідньому Кот-д’Івуарі екіпажі вертольотів Мі-24 зі складу 56-го окремого
вертолітного загону виконали бойові завдання щодо знищення вогневих позицій на
території м. Абіджан, де дислокувалася військові склади повстанців. А вже з
липня 2013-го вітчизняні вертольоти беруть постійну участь у транскордонних
операціях у рамках співробітництва між Місією ООН у Ліберії та Операцією ООН у
Кот-д’Івуарі.
Багато миротворців було нагороджено високими відзнаками від командування
місії ООН у Ліберії та командування Сухопутних військ Збройних сил України,
керівництва Генерального штабу та вітчизняного оборонного відомства.
Українські вертолітники 19-ї ротації 56-го окремого вертолітного загону й надалі
продовжують виконувати завдання за призначенням у Ліберії. Подякуємо усім тим,
хто з честю та гордістю виконував та виконує миротворчу місію на Чорному
континенті. Пом’янемо й тих, хто не зміг повернутися до рідної домівки, бо є у
льотчиків така традиція – згадати тих, кого немає з нами…
Віктор АНУФРІЄВ, Республіка Ліберія.
На фото автора: медик-стоматолог капітан медичної служби капітан Юрій
Стеценко, хірург майор медичної служби Денис Закусілов, інфекціоніст
підполковник медичної служби Василь Кіщук та терапевт майор медичної служби
Юрій Ніколюк транспортують потерпілого на борт повітряного судна; український
гвинтокрил в африканському небі; завжди в строю; офіцер командного пункту майор Андрій Твердохліб; Ліберія розташовується на Заході Чорного
континенту; щоденна праця…