У горішніх залах галереї ВОНСХУ – модерна колекція батику Лілії Стельмах. Близько 50 картин вражають своєю
енергетикою, колористикою і інтелектом. Це потрібно бачити. Вже одне
«Викрадення Європи» у трансформації цієї мисткині варте глядацьких черг під
галереєю. Ліля Стельмах – членкиня НСХУ, причетна до становлення кафедри
дизайну Луцького національного технічного університету, де працювала.
Відкриваючи цю унікальну, на мій погляд, творчу імпрезу тепло відгукнулися про
її творчий метод голова ВО НСХУ Володимир Марчук та членкиня НСХУ Світлана
Костукевич.
– Пишучи ці картини, художниця вкладала у них вже
призабуті сакральні знання і світотворчий дух наших предків, – мовить чоловік
Лілії Анатолій, також художник. – Зокрема, орнаментальний мислительний код
перебрала до своїх малярських робіт із писанок, керамічного посуду, вишивки.
Кожна картина має зміст, який сучаснику не так просто буде збагнути.
– У техніці батику тепер працюють тільки фанати, – мовить
керівник дитячої студії «П’ятірня», член НСХУ Тетяна Мялковська. – Адже картини
пишуться гарячим воском, що створює виклики для здоров’я. Втім, це найдавніша
техніка. Лілія – великий талант.
І справді такого глибинного образного мислення,
«жіночого» погляду на світ, думкування треба пошукати. Вода і вогонь, жінка і
чоловік, стихія і порядок… Архаїка і сучасність… Проминуще і вічне… Дивовижна
гармонія і стриманість почуттів. Друзі називають її «ідеальним художником і…
жінкою». Недарма, образ давньоукраїнської богині Берегині – один із
найулюбленіший у майстрині. Вона любляча дружина і мати трьох дітей, котрі уже
заявили про свій талант у світі. І берегиня сакральних знань – воскопису як однієї
з найдавніших мистецьких технік висловлення і орнаментального письма.
Після картинного епосу Віктора Швеця галерея здивувала
воскописом Ллії Стельмах. Браво!
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора:
«Викрадення Європи» Лілії Стельмах.
