Люди, які вийшли на майдани зі зброєю в руках – не знають ціни миру і спокою. За безхмарне небо над Україною наші діди і прадіди віддавали своє життя у двобої з фашизмом. Не про таку Україну вони мріяли.
Як людина військова, вважаю, що події на майданах перейшли межу здорового глузду. Це дії некерованих молодиків, які бачать себе великими «командирами» і «солдатами». Сьогодні ці пацани, які ніколи не нюхали пороху, намагались поставити на коліна справжнього офіцера Олександра Башкаленка. Але вони не знають, що таке офіцерська честь і гідність. Це не порожні слова, це те, що відрізняє військових від «мирних» протестувальників. Їм не зрозуміти, що ніякі залякування, погрози рідним, фізичні і моральні знущання над людиною не в змозі зламати дух офіцера.
Те, що відбувається сьогодні – це вже не мирна акція. Це початок громадянської війни. Мені прикро, що мої колеги – військові – колишні і нинішні – знаходяться по різний бік барикад.У керівництва держави і лідерів опозиції повинно вистачити мужності сісти за стіл переговорів і врегулювати ситуацію в країні. Бо так далі жити не можна. Усьому є межа.
Я спілкуюсь з ветеранами Великої Вітчизняної війни, людьми шанованими у нашому суспільстві. Переважна більшість із них засуджують події на майданах країни. Колишніх бійців Червоної Армії можна зрозуміти, бо вони проливали кров за свободу України, воювали із фашистськими окупантами, а не з власним народом. Ветерани не розуміють, як можна йти брат на брата, українець на українця. Як можна розривати на шматки нашу багатостраждальну країну, незалежність і цілісність якої була здобута таким важким трудом.
Закликаю усіх до миру. Бо війни і революції безкровними не бувають. Вірю, що українці знайдуть порозуміння. Цим ми доведемо усьому світові, що ми велика європейська нація, а не дике плем’я.
Валерій Панчук, капітан запасу Збройних Сил України.
Справжнього офіцера на коліна не поставиш
