Чи випадково у святковий день 8 Березня представник «УДАРу» Олег Тарасюк, кандидатуру якого на пост заступника голови облдержадміністрацій із економічних питань напередодні оговорювала громадськість у сесійній залі облради, раптом відмовився від посади? І чи не означає це, що тим самим розчищається дорога до крісла відставному міліцейському генералові Вікторові Швидкому (на фото), який уже два рази очолював волинську міліцію, один раз трудився заступником голови облдержадміністрації Володимира Бондаря саме з економічних питань, а недавно знову з’явився на видноті як «заступник голови виконкому Народної ради Волині Євгена Мельника по координації роботи з забезпечення правопорядку», про що було публічно оголошено під час одного з луцьких Євромайданів?
Поява Віктора Васильовича на благодатній волинській землі співпала з Помаранчевою революцією та призначення Юрія Луценка Міністром МВС України. Саме тоді з Дніпропетровська прибув підтягнутий полковник (згодом, як і всі інші прибульці, дослужився до звання генерал-майора міліції) Віктор Швидкий, який, щоправда, ніколи не приховував, що збирається в нашій області налагодити своє особисте життя. Стиль та методи Віктора Васильовича були своєрідними. В усякому випадку, час для ретельних занять у тренажерних залах та на татамі він знаходив завжди.
Звільнення Юрія Луценка – і пішов у відставку Віктор Швидкий. Проте плече допомоги підставив тодішній і нинішній соратник Юрія Віталійовича – Володимир Бондар, на той час – діючий керівник виконавчої влади нашого краю. 14 липня 2007 р. він призначив колишнього начальника УМВСУ у Волинській області, генерал-майора міліції Віктора Швидкого… т. в. о. заступника голови облдержадміністрації з питань економіки та взаємодії з правоохоронними органами.
Стиль та методи роботи Віктора Васильовича на цивільній службі не змінилися, а наради з його участю нагадували міліцейські засідання, де ніхто з бізнесменів не міг почувати себе захищеним…
Це й не дивно: за плечима в Віктора Швидкого аж дві вищих освіти, проте жодна з них до розвитку економіки відношення не має: інженер по автоматизації (Дніпропетровський металургійний інститут) та юрист (Одеська державна юридична академія).
Проте довго генерал-майор економіку Волині не розбудовував, а замість координації роботи виконавчої влади з правоохоронними органами знову повернувся в старе крісло начальника УМВСУ. Це знову співпало з призначенням Юрія Луценка на посаду Міністра МВС України.
2010-ий все змінив кардинально. А коли Юрія Віталійовича взагалі в колонію посадили, то генерал-майор Швидкий, який устиг вийти на пенсію, й узагалі щез із поля зору громадськості, майже нікуди не виїжджаючи зі свого особняка, розташованого в одній із «колоній» «Царського села» під Луцьком.
І ось – Майдан. І ось свободівець Євген Мельник оголошує список майбутніх членів облвиконкому, і лунає прізвище Віктора Швидкого. Віктора Васильовича могла засмутити відсутність овацій, проте мала обнадіяти й відсутність гнівних вигуків «Ганьба!», як це сталося з деякими іншими претендентами на владу.
На хвилі ейфорії зі старим режимом та початком масового розгулу насильства на вулицях області одразу після повалення Віктора Януковича Віктор Васильович ще продовжував якусь активність. Наприклад, разом із авторитетним громадським діячем, керівником облорганізації ветеранів війни в Афганістані Григорієм Павловичем він навіть спробував 21 лютого ц. р. прокоментувати «Волинським новинам» появу тітушок:
«Я сам виходець із Дніпропетровської області. Вони теж українці, хоч і розмовляють переважно російською. Вони теж проти цього режиму, тому цих всіх проплачених тітушок населення там не сприймає, засуджує. Тому питання щодо тітушок закриється дуже швидко. Нехай вони там не знають, де ховатися, а сюди їм шлях закритий».
Щопрвда, як і на інших сайтах, під час коментування тексту повідомлення аноніми пригадали Віктору Швидкому чимало старих гріхів та залили сала критики за шкуру спокою.
На захист стала якась «Лучанка» і, сама того не бажаючи, повністю дезавуювала відставного генерала:
«Враження. що коментарі на «Волинських новинах» пишуть люди, які взагалі не орієнтуються в просторі і в ситуації яка в Україні, а лише ображають людей, називають всіх корупціонерами і хабарниками. Швидкий Віктор Васильович – прекрасна людина, досвідчена, яка в житті досягнула багато чого і в свій час отримала «ніж в спину» від «партії регіонів». На очах у всієї міліції він був принижений ні за що, а лише за те, що наміснику треба було звільнити місце. Віктор Васильович з гідним обличчям звільнив крісло. Не пишіть тупих загальних фраз, що він хабарник. Якщо ви особисто передавали хабар в руки Віктору Васильовичу, то будьте героєм до кінця і напишіть: коли, де, в якій сумі ви це робили і при яких обставинах. А в даній ситуації від імені всіх свідомих громадян щиро дякую за допомогу і за вірність народові Віктору Васильовичу Швидкому, який допомагає в такий нестабільний і неспокійний час підтримувати порядок у місті. Йому, як пенсіонерові. по великому рахунку, це не особливо потрібно, але це ще один доказ, що Віктор Васильович справжній офіцер з честю, досвідом роботи і світлим розумом, на відміну від багатьох, які бігають зараз по Луцьку і самі не знають, що хочуть».
Якщо прпустити, що всі критики Віктора Швидкого швидко бігають Луцьком і не знають, чого хочуть, то сам Віктор Швидкий знає, чого хоче, і швидко реалізовує те, до чого прагне. В усякому випадку, після відставки з посади начальника УМВСУ генерал-майора Олександра Терещука давно обжите крісло головного правоохоронця області виявилося вільним. А чому б не спробувати повернутися туди втретє? Єдина перепона – вік (Вікторові Васильовичу вже виповнилося 58 років), проте й вона не видається нездоланною. Зрозуміло, що без Юрія Луценка цю комбінацію провести буде дуже важко, тим більше, що громадськість 7 березня однозначно висловилася, що на посаді начальника УМВСУ має бути полковник Павло Алексієнко, який свого часу командував на чолі Нацгвардії обороною кримського острова Тузли, а останніми роками очолював Володимир-Волинський міськрайвідділ і Новововолинський міськвідділ. Павла Олексійовича письмово підтримали голова облради Валентин Вітер і голова облдержадміністрації Григорій Пустовіт.
Саме тому, вочевидь, і заявив про зняття своєї кандидатури «ударівський» бізнесмен Олег Тарасюк. Мовляв, не хоче бути заступником голови облдержадміністрації з економічних питань, бо громадськість негативно сприйняла його появу… Проговорився й голова виконкому цієї партії Ігор Алексеєв: якщо в «УДАРі» немає гідної кандидатури на таку важливу ділянку роботи, то вони готові підтримати «професіонала з іншого середовища».
Думається, що на громадськість мало хто в таких випадках звертає увагу. От на столичному Майдані на прізвища окремих міністрів реагували куди гостріше, а вони спокійненько сидять у нових кабінетах і починають керувати навіть тими самими майданівцями. Та й на тему професіоналізму можна довго посперечатися…
Тому відставка ще не призначеного Олега Тарасюка (хоча всі необхідні папери він встиг оформити та завезти в Київ) може означати одне-єдине: генералові Віктору Швидкому готують запасний аеродром. Як колись у часи роботи Володимира Бондаря на посту голови облдержадміністрації, він може знову стати заступником із економічних питань. Тим паче, що самому Володимирові Нальковичу, який був у перших рядах штурмів облдержадміністрації, велелюдних маршів та мітингів, нова влада не запропонувала взагалі ніякої посади…
“Потрібно вибирати хвилю, з якою можна вийти із системи”, сказав недавно колегам із “Хронік Любарта” відставний генерал Швидкий. Мабуть, така ж хвиля потрібна, щоб у систему й повернутися…
РОман УСТИМЧУК.