План
– «у людей забрати, бізнесменам віддати» – провалився.
Дуби
в центрі Любомля за своїх 400 літ побачили немало. Коли на цьому місці було
кладовище, вони розділяли смуток євреїв, які хоронили близьких. Прийшла радянська
влада, могили зрівняла, дала вулиці ім’я 1 Травня – і дуби перетворилися на
почесний караул братської могили Воїна-визволителя. Та, мабуть, найбільшою
втіхою стало їм дарувати крону для малечі. Адже після перезахоронення вояків
сквер облюбували мешканці довколишніх будинків. Утім веселий щебет малюків
невдовзі мав змінитися гулом і кіптявою машин. А все тому, що міська влада
захотіла зелену зону перетворити на парковку й не деревами, а гаражами її «засадити».
І це
нічого, що на святому місці, що поруч – житлові будинки. Намір перетворити
зелену зону на автомобільну виставили на громадське обговорення. Але як
виставили! В районній газеті з’явилося оголошення, де навіть юридично підкована
людина нічого не зрозуміла б. Аби швидше «обговорення» відбулося, на все про все давали
сім днів. Тобто доки мешканці дочитаються, то вже термін подання пропозицій
мине. Може б, воно і минулося тишком-нишком. Але в пенсіонерів вільного часу
більше, ніж у молоді. І вони таки звернули увагу на оголошення.
Звернули
не дарма. Бо вже на найближчій сесії міськради депутати дали зелене світло на
те, щоби зона відпочинку перетворилася на паркувально-гаражний об’єкт.
Мешканці
будинків на Першого Травня (а це дві п’ятиповерхівки і декілька двоповерхових
споруд) стривожилися. Вісім років тому вже була спроба відібрати сквер і
віддати його підприємцю під торговельний комплекс. Люди звернулися в прокуратуру
й таки відстояли чималу територію на вул. 1 Травня.
Звісно,
що наміри влади обурили громаду й 2013-го. Мешканці багатоповерхівок стали
збирати підписи, апелювали до місцевих депутатів. Мовляв, ми вас для захисту
громади обрали, а ви он що затіяли!
На
горіхи навіть міському голові Анатолієві Гіриковичу дісталося. Бо той нібито не
скористався своїм законним правом призупинити в 5-денний термін дію рішення,
прийнятого на сесії, і винести питання на повторний розгляд лише після того, як
з’ясують усі обставини.
А
обставини – вагомі. За словами Елли Осокіної, котра живе на вул. 1 Травня, подібні
рішення влади суперечать генплану, який не передбачає будівництва нових
об’єктів на зеленій зоні. Відповідно до державних будівельних норм, гаражі та
автостоянки варто розміщувати на периферії житлових районів і якомога далі від
майданчиків для ігор та відпочинку населення.
«Я
взагалі дивуюся, кому таке в голову прийшло! – зізнається Елла Олександрівна. –
Тут же як маленький оазис, котрий щороку новими насадженнями поповнюється. В
обідню пору стільки мамочок із дітьми приходить! Малечі поставили карусельки,
гірку. А пенсіонерів як багато збирається! Навіть зі своїми стільцями».
Крім
того, навіщо робити гаражі в парку, якщо буквально за кілька сотень метрів
існує чимала обгороджена територія, призначення для паркування автомобілів? Закрадається
думка, що вся причина – у двоповерховому приміщенні в зеленій зоні. Місцеві
жителі кажуть: це колишній офіцерський гуртожиток. Коли в ньому лишилася тільки
одна жителька, жінку в добровільно-примусовому порядку звідти виселили. Причому
поспіхом. Можливо, хотіли зекономити на теплопостачанні. Можливо, з якихось
інших міркувань. Але відтоді будівля стоїть пусткою, заросла чагарниками,
руйнується. І це при тому, що вона могла би перетворитися на соціальне,
комунальне чи хай навіть приватне житло. Її можна було би виставити на аукціон
та поповнити бюджет Любомля.
Тому в
людей далекоглядних з’явилося припущення, чи бува, немає у «властьімущих» бажання
довести споруду до жалюгідного стану, а потім за копійки привласнити?
Любомльський
голова Анатолій Гірикович на подібні закиди пояснює: «Тривалий час будівля
взагалі стояла «безхозною». Тільки кілька років тому ми через суд добилися, аби
вона стала комунальною власністю. Простоює споруда всього пару років. І не
варто звинувачувати міську владу у бездіяльності. Навпаки. Варіант здачі в
оренду ми не розглядали, бо приміщення аварійне. А от виставити на продаж дійсно
планували – під комерційне житло».
Одначе
для жителів Любомля актуальнішою виявилася тема збереження зеленої зони: «На
наші звернення міський голова чомусь не спішив давати відповідь. Ми пішли до
прокуратури з проханням захистити парк від будівельної руйнації. Повторно апелювали
до депутатів, аби вони скасували рішення від 12 лютого 2014 року», – зазначає
Елла Осокіна.
Хоча
розмова з Анатолієм Гіриковичем підтвердила: тема напряму пов’язана з
гуртожитком. «Продати один тільки гуртожиток неможливо без реалізації ділянки
під ним. Ось ми і вирішили прийняти рішення щодо зеленої зони, – зізнався
Анатолій Петрович. – Ніхто там ніякої гостьової парковки робити не збирався».
В
дійсності ж скверик передбачалося «забронювати» як бонус для потенційного покупця гуртожитку. Бо
коли є не просто аварійна будівля, а ще чималий шмат землі біля неї, вартість
об’єкта може збільшитися в рази. А от коли ділянка перейде у приватні руки, власник
навряд чи буде сильно перейматися думкою громади. Та й сам Анатолій Гіричкович
обмовився: якщо гуртожиток перетворять
на комерційне житло, то згадана земля швидше за все опиниться під гаражами.
Втім після
того, як люди підняли ґвалт, депутати все ж скасували лютневе рішення щодо
скверу. Можливо, дійсно перейнялися інтересами громади. А може, інші причини на
те були. Скажімо, боязнь продати будівлю, а грошей чи взагалі не дочекатися, чи
отримати тоді, коли вони знеціняться.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.