Валентин
Вітер: «Облрада довела свою дієздатність, навіть коли в столиці свистіли кулі»!
Валентин
Вітер очолив Волинську обласну раду тоді, коли здавалося, що коридорами «Білого
дому» дійсно пронісся вітер… Власне,
день його обрання залишиться в історії краю не стільки тому, що до керма ради
став новий лідер. А через те, що доки
депутати на Волині опускали у скриньку бюлетені, аби здійснити перезавантаження
верхівки представницької влади області, в столиці у ході масового розстрілу
гинули волиняни. Та й «кадрова сесія» відбувалася за присутності міцних хлопців
у камуфляжах, які не цуралися заходити зі зброєю у найвищі кабінети Волині.
Однак
навряд чи ще який голова облради мав таку однозначну підтримку на виборах! За Валентина
Вітра проголосувало 48 із 48-ми учасників того знакового волевиявлення. І якщо
у когось ще на ту пору залишалися сумніви у тому, чи вдасться перетворитися із
заступника на справжнього голову, то вже наступної сесії сумніви розвіялися. Облрада
нарешті скинула із себе образ мучениці й запрацювала – як по маслу.
Інтерв’ю
із Валентином Вітром ми записали у перерві між сесіями і скористалися нагодою
адресувати йому низку актуальних запитань.
–
Валентине Степановичу, зміни у владі фактично оминули представницьку гілку. У виконавчій вони – суттєві. У судовій
– із прийняттям закону – очікувані. Ви ж перейшли з влади у владу, із
заступника від опозиції на посаду голови. Чи не варто було крісло одного із заступників
голови облради запропонувати нинішній меншості?
– Такі
пропозиції були. Але, як усі пам’ятають, меншість на ту сесію не прийшла,
відтак вирішила не брати участі у процесах змін. Представники колись провладних
сил в облраді наразі залишаються депутатами. Ми їх запрошуємо на кожну сесію. І
я вважаю, що вони мають брати активну участь не лише в роботі сесії, а й
загалом у житті волинської громади.
–
Один із кабінетів приміщення облради віддали люстраційному комітету. Яким
підрозділам довелося потіснитися?
– Цей
кабінет орендує облдержадміністрація, однак
нині він не використовується.
–
Ваше ставлення до самих люстраторів?
– Із
деякими я знайомий, але на засіданні цього комітету не був жодного разу. Скажу
одне: обласна рада зацікавлена, аби був прийнятий закон про люстрацію. Я
особисто був ініціатором цього звернення, ми проголосували за нього під час
передньої сесії. Необхідно, аби Верховна Рада України якнайшвидше узаконила ці
процеси. Тоді б усі люстраційні комітети дійсно обиралися б у межах чинного
закону, працювали і приймали рішення.
–
Вас обрали 20 лютого. Наскільки тоді облрада була дієвою?
– Вона
була дієва і працювала. Депутати виконували свої функції навіть у найважчий
період, коли на Майдані у столиці під ворожими кулями гинули волиняни, коли
ніхто остаточно не міг зрозуміти, що відбувається довкола. Тоді Волинська
облрада довела свою дієздатність. Зібралася попри все. Провела засідання. А
згодом прийняла й бюджет. Зрештою, показала, що є дієвим органом. На той час
вона була єдиним легітимним органом влади, позаяк не працювала
облдержадміністрація, правоохоронні структури.
–
Чи правда, що у ваш кабінет представники «Правого сектору» приходили зі зброєю?
– У
цей кабінет в той день представники «Правого сектору» та інших структур
заходили не раз. Але зі зброєю – жодного. У приймальні – так, були озброєні
люди. Ніхто тоді не ставив ультиматумів чи претензій. Навпаки – закликали до
співпраці. У той період часу ми мали вибудувати стосунки. Завдяки прийняттю
розумних рішень облради, «Правого сектору», правоохоронних організацій вдалося навести лад у місті та області. На
мою думку, процеси очищення на Волині відбувалися відносно спокійно.
–
Але ваша колега по партії, депутат облради Валентина Блінова згодом оцінила
прихід «Правого сектору» в сесійну залу та ультимативного змісту заяви як тиск
на депутатів щодо голосування…
– Вважаю,
що це не зовсім правильний вчинок. Не хочу озвучувати прізвищ тих, хто це
ініціював… Бо я думаю, що тодішній прихід у сесійну залу відбувся не лише з ініціативи Павла Данильчука, а й за
запрошенням певних депутатів. Валентина Блінова – депутат. Якщо вона стверджує,
що вважає це тиском на волевиявлення, то так і було. Я, скажу чесно, поставився
до цього більш спокійно. Тоді не думав, що це могло вплинути на позицію депутата,
бо в залу прийшли якраз ті, хто хотів прийняти демократичні рішення і прийняв
їх.
–
Відтоді відбулися зміни в апараті ради?
– Часто
чую це запитання. Апарат справлявся із своїми обов’язками у той складний
період. Всі працювали професійно. Скликали позачергову сесію, готували
матеріали. Доводилося трудитися часом із 7 до 23-ї години. Я працював із цими
людьми, знаю професійні здібності кожного, а тому прийняв рішення все залишити
без змін. Зберіг колектив, вважаю, що це правильно, і дякую за роботу.
–
Вам справді у період зміни керівництва облради доводилося ночувати у кабінеті
через велику надмірну кількість справ?
– Так,
щоб зовсім усю ніч, не пригадую… Хіба що раз – ще до обрання головою. Тоді
приміщення зайняли активісти. Аби тут був порядок, ми створили комісію,
опломбували всі кабінети, а згодом чергували. Я був на ту пору ще заступником.
Тоді чергували й депутати: Сергій Слабенко, Володимир Навроцький, інші.
–
Сьогодні у кабінеті голови є портрети перших осіб держави чи партійних вождів? І яка доля «місцевих» зображень Януковича?
– Портретів
Януковича я не застав. Їх винесли, де поділися, не знаю. Ви, напевне, вже
побачили, що ніяких інших зображень лідерів у мене нема. Є ікона Божої Матері. Коли
я був в опозиції, то принципово у кабінеті мав портрет Юлії Тимошенко. Тоді це
засвідчувало мою позицію, зараз – усе зрозуміло. Взагалі вважаю, що це особисте. Жодним регламентом не прописано: мають бути у
кабінетах чиновників портрети будь-кого чи ні.
–
На останню сесії після тривалого лікарняного ненадовго з’явився екс-голова
облради Володимир Войтович. Після 20 лютого ви спілкувалися з ним?
– Ми
спілкуємося. І до обрання мене головою, і після. Володимир Іванович, перебуваючи
на лікарняному ліжку після операції, попросив задовольнити його заяву. Тоді багато
депутатів із ним контактували. Звичайно, іноді ми обговорюємо певні питання,
якщо виникає необхідність.
–
Чи була порада новому голові від попереднього?
– Зараз
змінюється час… Єдина порада була: приймати виважені рішення, аби вони не
суперечили закону. Ми говорили і про те, що обласна рада має зміцнювати позиції
саме щодо самоврядування.
–
Лави фракції Партії регіонів у Верховній Раді України інтенсивно залишають депутати.
Волинські регіонали заяв нових не пишуть?
– Зазвичай
про заяви депутати мене інформують напередодні сесії. На попередніх засіданнях
ви бачили, що вийшли з партії чимало регіоналів: Юрій Лобач, Володимир Дибель,
Іван Смітюх… Думаю, певні заяви будуть і на цій сесії.
–
А щодо бажання скласти мандат, як це зробили Віталій Карпюк, Тамара Ковальчук
та Петро Бущик?
– Немає
таких заяв на сьогодні. Наразі лише троє депутатів склали повноваження. На 25
травня готуються вибори.
–
Як триває ця підготовка? З яких джерел фінансуватимуться вибори?
– Голова
тервиборчкому Микола Євтушин уже повідомив, що на проведення проміжних виборів необхідно
близько 160 тисяч гривень із обласного бюджету. Цю суму обґрунтовано. Будемо
шукати кошти.
–
Відомо, хто прийде на місце Тамари Ковальчук в облраду від Партії регіонів,
адже вона обрана за списком?
– Списки
у голови тервиборчкому. Мені невідомо достеменно, хто наразі у тому переліку
перебуває. Можна припустити, що відбулися зміни, хтось написав заяву, вийшов із
партії тощо. Думаю, дізнатися ім’я цього депутата ми зможемо під час чергової
сесії, яка відбудеться 25 квітня.
–
Нема ніякої гарантії, що замість одного комуніста Петра Бущика в традиційно
«червоному» районі, Любешівському, не
оберуть іншого комуніста. Чи не вважаєте, що комуністичну партію треба
заборонити взагалі?
– Якщо
відповідати емоційно – звичайно. За ті всі діяння, які чинила Комуністична
партія СССР, її треба заборонити. Але зараз наші комуністи категорично
відмежувалися від минулого. Мовляв, це інша партія, яка не може відповідати за злочини,
не ними скоєні. Безперечно, тут треба підходити з юридичного боку: у КПУ є свої
виборці. Раз люди за них голосують, їх підтримують, то варто на це зважати. Хоч
до цієї ідеології неоднозначне ставлення. Ми на рівні області не можемо її
заборонити, але треба спостерігати за тим, як поводять себе комуністи у
Верховній Раді, тут, і робити висновки. Насамперед – виборцям.
–
Вас обрали в мажоритарному окрузі №16 (Луцький район). Чи важливо, аби депутат
представляв інтереси окремої території, а не громади Волині загалом? Наприклад,
в облраді минулої каденції можна було сформувати таку собі фракцію с. Зміїнець
Луцького району, бо там мешкало чимало обранців. То інтереси якої території
вони насправді відстоювали: тієї, де живуть, чи тієї, за якою закріплені? Бо
навіть більшість кандидатів у Президенти – з київською пропискою…
–
Логічніше, аби вибори були або повністю мажоритарні, або – пропорційні, за
партійними списками. Мажоритарна система має свої переваги: коли людина
обирається мешканцями певної території, то вона більше вникає в проблеми того
регіону. Тільки тут виникає питання «перетягування ковдри» на свій округ. Щодо
списків, то тут лідер відповідає за те, як сформувати його так, аби за цих
людей голосували і вони потім відстоювали інтереси громади у ролі депутатів.
–
Вам вистачає часу дбати про свій округ?
– Мені
пощастило: Луцький район – близько, я
там буваю чи не щодня, знаю проблеми, бачу, як живуть люди.
–
Наскільки є доцільним перебування на посаді голови профільної комісії людини,
що керує у виконавчій владі тією ж галуззю? У нас, скажімо, Богдан Колісник –
голова комісії з екології та природокористування й у той же час очолював
лісомисливське управління. Чи Роман Карпюк – голова комісії культури й
духовності, а віднедавна заступник голови облдержадміністрації з гуманітарних
питань. Одна особа рік працює в галузі, а потім як голова комісії сама себе
контролює. То чи не варто переформатувати комісії?
– Для
того і є профільні комісії, щоб там були професіонали. Облрада – не контролюючий
органй, а представницький, який має вирішувати питання на користь громади. Переконаний,
що принцип фаховості у складі комісій має бути визначальним. До речі, на цю
сесію ми винесли кілька питань щодо об’єднання комісій, бо є такі, де дві
людини працює… Наприклад, пропонуємо комісію соціального захисту об’єднати з
комісією з охорони здоров’я, а комісію з питань молоді та спорту – з комісією з питань культури та духовності. Через
це зменшується кількість представників у колегії облради. Ми вносимо зміни,
щоби колегія могла збиратися за умови:
50 відсотків плюс один. Тоді цей орган буде дієздатним.
–
Якщо адміністрації стануть виконкомами, тоді першу скрипку в області гратиме
голова ради. Ви готові до цієї роботи?
– Утікати
від відповідальності я не буду. Дійсно, в такі моменти важко працювати. Треба
уважно підбирати команду. Однак я все ще не до кінця впевнений у тому, що
виконкоми ми побачимо у період облради цієї каденції. Ми вже десять років
говоримо про надання більших повноважень органам самоврядування, але до цього часу
все – на словах.
–
А яке ваше ставлення до реформи?
– Думаю,
що вона може вступити в дію лише при новому складі обласних рад. Після
проведення місцевих виборів. Справедливо, коли владу обирає громада. Зараз дуже
активними стали громадські організації. Впевнений: у ході виборів до місцевих
рад вони також зайдуть у представницьку владу. Тоді передача повноважень місцевому
самоврядуванню буде логічною і правильною.
–
Наразі ж на Волині представницьку владу в районах «передали» новим головам. Чим
відрізняється ця команда голів райрад від попередньої?
– Це
самостійні представницькі структури. Є взаємодія. Це не нові люди, їх обрали із
депутатів і робили це ті ж депутати. Це ті, кому довіряє більшість, а не якась
конкретна політична сила. Звичайно, у нинішніх нових керівників демократичніші
погляди. А отже, люди можуть ставити перед ними більше завдань і більшого від
них очікувати. Я ж сподіваюся від них співпраці.
–
Ви – за укрупнення районів?
– Я
б говорив радше про укрупнення сільських рад. Починати треба з цього, а тоді
вже виходити із територіальної доцільності й приступати до змін на рівні
районів.
–
Ситуація із сільськими головами – дуже строката. Є голови, які працюють
відмінно, а є ледарі. Чи не доцільно, щоб зарплати цим посадовцям платила
місцева громада? От скільки заробив, стільки й матимеш, умовно кажучи.
– Загалом
їм громада і платить, бо це наші податки. Та й сільського голову відкликати
легше, ніж депутата облради. Громада може коригувати ситуацію.
–
До речі, а 25 травня будуть обиратися нові сільські голови на Волинь?
– Будуть.
Обиратимуть Зеленського і Козлиничівського сільських голів на Ковельщині,
Романівського – в Луцькому районі, Любешівсько-Волинського – на Любешівщині,
Гущанського – на Любомльщині, Кримненського – на Старовижівщині, Серхівського –
на Маневиччині і Рожищенського міського голову.
–
Недавно ви здійснили робочу поїздку на територію Грем’яченської сільської ради,
в санаторій «Пролісок». Депутат облради Валентина Касарда має бажання відродити
санаторій в Журавичах. Які перспективи цього об’єкта?
– Валентина
Іванівна готова взяти на себе витрати з відновлення цього корпусу. Ми на сесії
звернулися до Держлісагенства України щодо передачі його на баланс КП
«Санаторій матері та дитини «Пролісок». Разом із Валентиною Касардою виїжджали
у Журавичі. Вона як директор санаторію стверджує, що має можливості відновити
приміщення.
–
Держлісагентство України очолює волинянин Валерій Черняков. Чи розмовляли з ним
про корпус у Журавичах?
– Ще
не розмовляв. Думаю, коли він представлятиме нового начальника управління
лісомисливського господарства області, поспілкуємося. Одне з питань, які я йому
адресую, обов’язково стосуватиметься журавичівського санаторію.
–
Чи не розглядаєте варіанти використання обкомівської дачі «Круча»?
– Об’єкт
– на балансі управління охорони здоров’я. Є версії щодо передачі його на баланс Луцької міської ради. Вони хочуть
розширити поліклініку №1. Ведемо переговори: якщо цей корпус цікавить місто, ми
могли б його обміняти на інші комунальні приміщення в Луцьку. Поки згоди не
дійшли. Однозначно, що мова про продаж не йде. Ціни дуже низькі, не хочеться
комунальну власність роздавати за безцінь. Краще вже акумулювати зусилля і
зберегти майно.
–
Не дай Боже війни. Але… На балансі облради є бомбосховище. Ви були в тих
підвалах, цікавилися, в якому стані укриття для чиновників?
– Був.
Воно в хорошому стані. Проведено ремонт, є все необхідне для життєзабезпечення.
–
Бажаю вам (і всім нам) ніколи не використовувати його за призначенням і дякую
за розмову.
Спілкувалася
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото
автора.