Накриті
столи, короваї, подарунки, вигуки «гірко!», рушники «на щастя на долю», музичні
вітання – всі ці весільні атрибути зустрічали молодят. Але не звичайних, а тих,
хто разом по життю – ювілейних 50 і більше літ. Такі урочистості підготував для
сімейних золотих пар обласний фонд милосердя і здоров’я. Варто зазначити, що зустрічі
давно стали традиційними, а цьогоріч зібралися вже вдвадцяте. Отож, святкували
ювілей.
– Ми
запросили 15 пар, – каже голова правління фонду Лідія Тарасюк, яка є
ініціатором та організатором такого гарного дійства. – Звичайно, на Волині їх
багато. За 20 літ у нас побувало на цьому святі майже 500 пар із усіх куточків
нашого краю. Але вибирали тих, хто має здоров’я до нас приїхати. Серед них є навіть
ті, хто разом уже понад 60 років. Це приклад для нинішніх молодят – як любити і
шанувати один одного, попри всі незгоди. І як приємно на запитання «Чи кохаєте,
як в юності, свою половинку?» читати відповідь: «Так, навіть більше!».
Дивлюся
на ці подружні пари. Попри вік, усі піднесені та схвильовані. Дехто прийшов на
зустріч навіть із дітьми та внуками, як-от Алла і Валерій Глушки із м. Луцьк,
які разом уже 50 років, Богдан та Людмила Долонські з м. Горохів, котрі теж
нещодавно святкували золотий ювілей. У їхніх рідних на очах – сльози. Розумію,
що це від щастя і гордості за батьків. Бо ж не кожна дружина поїде за чоловіком
на край світу, де по суті і жити нема де, як це зробила Людмила Долонська, яка відправилася
до коханого аж у Казахстан на цілину, де й народилася найстарша донька Жанна.
Тож поверталися на Горохівщину вже втрьох. Отака любов по-волинськи!
– Я закохалася
спочатку в почерк Олександра, – сміється, згадуючи свою історію знайомства з
майбутнім чоловіком Зінаїда Хомич, із яким прожила в парі уже майже 57 літ. –
Сподобалося, як у перших листах дякував батькам, що виховали таку гарну доньку.
І хоч мала багато кавалерів, вибрала Сашка.
– А я її
побачив на фото у свого армійського товариша. Дівчина відразу мені сподобалася.
Тож попросив адресу і написав. Хоча товариш відмовляв, казав, що дуже горда.
Але таки дочекався відповіді. Потім приїхав до Зіни в Олику на першу зустріч.
Не розчарувався, навпаки – ще більш закохався. Стільки років разом! Живемо нині
в Луцьку, збудували свій дім. Маємо навіть двох правнуків.
Питаю: у
чому ж секрет їхнього подружнього довголіття? Кажуть, все дуже просто: слухають
один одного. Сім’я Баликів із с. Підбереззя Горохівського р-ну (54 роки разом)
додає: обов’язково прощати і допомагати. До цього часу тримають господарство,
город, ще й 10 вуликів, адже Олексій Іванович – бджоляр із 47-літнім стажем, а
Ольга Федорівна трудилася на колгоспних ланах.
– Я
щасливий, що зустрів свою Юстинію, – ділиться Іліадор Чернецький із Луцька,
сімейний стаж – якого – 60 літ. – Тільки побачив (це сталося в магазині: вона
працювала продавчинею, а я саме повернувся з армії) – відразу закохався. Яка ж
гарна була (та й тепер нівроку!): молода, струнка, з довгою косою! Нажили двох
дітей, трьох внуків і трьох правнуків. Ні разу не пошкодував. Я керував хором,
тож часто доводилося їздити на концерти, пізно повертатися. Моя кохана ніколи
не попрікнула, не влаштовувала сцен ревнощів. Довіра – найголовніше!
Кожна
сімейна пара отримала подарунки та короваї. А як символ оберегу подружнього
життя і на знак довголіття заступник директора Луцького міського департаменту
соціальної політики Олег Главацький подарував обласному фонду милосердя ікону
Почаївської Божої Матері.
Наталія
ГЛАВНІЧЕК.
Фото автора.
