6 червня 1944 р. наші
союзники – війська Великої Британії, США і Франції – перетнули протоку Ла-Манш
і, здолавши запеклий опір гітлерівців, захопили плацдарм у Нормандії. Так було
відкрито «Другий фронт» Антигітлерівської коаліції в Європі, і спільними діями
з РККА менш ніж за рік було розгромлено людиноненависницький режим третього
рейху.
Через 70 років після цієї
історичної події тема спільної з країнами західних демократій боротьби з
агресором знову стає актуальною. Різниця лише в тому, що на початку Другої
світової війни загарбники наступали на Україну із Заходу, а тепер – зі Сходу.
Тож участь новообраного
Президента України Петра Порошенка в урочистостях із нагоди славного ювілею,
які відбудуться у Франції 6 червня ц. р., і дасть остаточну відповідь, скільки
часу триватиме оборона нашої держави від путінських загарбників та їхніх
посіпак із числа східноукраїнських колабораціоністів і чи можемо ми розраховувати
на дієву, а не ритуальну допомогу США, Великої Британії, Франції, ФРН та інших
демократичних сил світу не тушонкою чи шкарпетками, а зброєю та боєприпасами.
У 1944 р. вони повинні були
розпочати операцію «Оверлорд» вдосвіта 4 червня, але її величність погода
внесла суттєві корективи. Довелося зачекати до 6-го числа. І хоча шторм не
зовсім ущух, окрім додаткового ризику, для десантних кораблів це подарувало й
несподіване полегшення: гітлерівська авіація фактично бездіяла.
Вогненний наліт 1300 бомбардувальників
на позиції гітлерівців, а потім солдати почали штурмувати сушу…
Як згадував американський
генерал Омар Бредлі у книзі мемуарів «Записки солдата», початок був дуже
тривожним:
«На борту корабля «Анкон»
Джероу і Хюбнер притулилися до своїх радіоприймачів так само безпомічно, як і
я. І вони також не могли вплинути на хід бою більше, ніж я. Ми спостерігали за
ходом штурму через легкий туман і чули гуркіт гармат, проте результат бою цього
ранку вирішували рідесенькі ланцюжки мокрих піхотинців, які залягли на
побережжі Франції»…
До речі, навіть радянська
влада 70 літ тому з нетерпінням чекала висадки союзників і гаряче вітала цей
факт! Під загальним заголовком «Трудящі Волині вітають війська союзників, які
висадилися на північному узбережжі Франції» газета «Радянська Волинь» 9 червня
1944 р. широко висвітлювала приплив піднесення мешканців нашого краю та його
тодішньої влади. Зокрема Г. Парфьонов, заступник начальника паровозного депо
Ковеля, був переконаний: «Висадка… викликає в колективі величезне піднесення!».
А збори працівників артілей Луцька «вирішили виконати план на 130%». Звістка
також отримала «величезне схвалення колективу Державного історико-краєзнавчого
музею», тоді як електрики обласного центру «зобов’язалися ще вище піднести
продуктивність праці». А «мітинг у драмтеатрі постановив прикласти всі зусилля
для кращого обслуговування частин Червоної Армії».
Ось так… Але, крім оснащення,
виготовленого в тилу та доставленого воякам, крім добрих стратегів у штабах,
усе завжди вирішує головна дійова особа війни: рядовий солдат! Та що робити
нам, коли в Україні фактично третій місяць точиться неоголошена війна,
внаслідок якої ми вже втратили значну частину території (Крим), а дві східних
області – під загрозою? Як діяти, коли державна машина працює з великими
потугами, коли оборонний потенціал розкрадено, коли вищий командний склад
здебільшого перестав бути офіцерами по суті та призначенню, коли немає сучасної
техніки, озброєння, і – головне! – регулярної та добре навченої армії? І як
довго звичайні волинські хлопці чи чоловіки, мобілізовані до війська, будуть
протистояти добре навченим та чудово оснащеним терористам та кадровий
російським диверсантам?
Петро Порошенко в одному з
недавніх публічних виступів сказав, що Україні тепер, як і під час Другої світової
війни СССР, потрібна програма ленд-лізу. Тобто, як і 70 років тому, країни
західних демократій можуть нам допомогти з військовою технікою, амуніцією і
навіть обмундируванням та продуктами харчування, а після досягнення перемоги
або залишити все це добро для нашого війська, або забрати назад. Але адекватної
відповіді ні з Брюсселя, ні з Вашингтона поки не чутно… Тобто Другого фронту,
як його знаємо з історії, може й не бути. Тому покладатися треба лише на власні
сили та перемагати ворога. А ні – то здаватися в полон, кричати при цьому
«Януковича на царство!» і відправляти в концтабори всіх, хто хоча б один раз
побував на Євромайдані…
Думаю, що шкодувати
мобілізованих до війська чоловіків охочих виявиться дуже багато. А готових припиняти
боротьбу з терористами і окупантами ціною повернення режиму Януковича –
одиниці, яких серед нас хоча й мізерна кількість, але це число зараз значно
активізувалося.
Тому ніякий Другий фронт ні
тоді, ні зараз не може підмінити собою нашої волі до боротьби. У солдатів-волинян,
яких у 1944 р. мобілізували на Волині, не було бронежилетів і приладів нічного
бачення. Але вони йшли в бій, розуміючи, що врятувати своїх рідних можна лише
після знищення нацистського режиму. У вояків УПА, де на кількох повстанців був
один кріс, про підтримку авіації навіть і не мріяли. Проте вони воювали за
Незалежну Україну, а не за статус учасника бойових дій, і не за отримання після
війни безплатних легкових автомобілів, а за свою землю і своїх рідних.
Тому сьогоднішні солдати
повинні пам’ятати: настав їхній час зі зброєю в руках захистити від супостата
рідну землю так, як це робили їхні батьки та діди.
Ну, а ті, хто в тилу
намагається підірвати боєздатність наших Збройних сил, спецпідрозділів СБУ та Нацгвардії
або через власні амбіції, або через стимулювання «третьої сили», мають не
забувати: на війні як на війні, спочатку розгубленість, потім елементи паніки,
а потім аналог сталінського наказу №227 «Ні кроку назад!» і розстріл панікерів,
мародерів та дезертирів на місці скоєння злочину без суду та слідства. Інакше
не буває. Інакше держави гинуть. Інакше громадяни перетворюються на рабів…
Тому коли Вітчизна в
небезпеці, кожен, хто на фронті – герой.
Кожен, хто допомагає солдатам
у тилу – герой.
А хто заважає їм – той не
тільки ворог, але й покидьок.
Володимир ДАНИЛЮК.
Боєць української армії!
Ти не даси кохану на ганьбу
та безчестя путінським бойовикам!