День «Волинської газети» пройшов у Володимир-Волинському
педагогічному коледжі ім. Агатангела Кримського. На зустріч зі студентами та
викладачами приїхали головний редактор, заслужений журналіст України Володимир
Данилюк, редактор відділу Сергій Цюриць та місцевий поет-аматор Василь
Забродоцький. Для чого завітали? Щоб у відвертому спілкуванні з майбутніми
педагогами та їхніми досвідченими наставниками відчути пульс життя на рівні,
який у політиці називається базовим, а серед людей – первинним. Бо від кого
краще довідаєшся, чим живе сьогодні громада і чого вона потребує в першу чергу,
як не від представників різних поколінь Княжого града, міста, яке тисячоліттями
славиться своїми мудрими і працьовитими людьми?
Заступник директора Лариса Мічнік, представивши гостей,
наголосила, що цей коледж – один із найповажніших на Волині (діє з 1939-го, а
раніше тут був польський навчальний заклад), готує вихователів дошкільного
закладу, вчителів початкових класів, трудового навчання, образотворчого
мистецтва та секретарів-референтів. Зараз тут працює близько 100
висококваліфікованих педагогів, навчається 942 студенти.
А потім посипалися запитання. На всі з них зацікавлена
аудиторія отримала вичерпні відповіді.
А потім Володимир Данилюк підсумував:
– Журналісти – як розвідники! Завжди ідуть першими,
передають інформацію, діляться побаченим і враженнями, аналізують видиме і потаємне.
Від їхньої оперативності і чесності залежить, який шлях оберуть інші… А ще –
це дуже відповідальна, а останнім часом, просто небезпечна професія. Але –
цікава та неповторна, незважаючи ні на що!
Взагалі, сучасне студентство, яке знає толк не лише в
навчанні, але й долучається до інших сфер життя, демонструє великий інтерес до
ще незвіданого. Наприклад, майбутній діловод Дмитро Дмишко поцікавився, яку
роль відіграє творчість у журналістській професії?
– Якось мені довелося побувати в Іспанії. В Мадриді зайшли
до національного музею дель Прадо. Щоб повністю подивитися його експозиції, дня
замало. Я зупинився біля «Герніки» Пабло Пікассо. Усі цією картиною захоплюються,
називають геніальним твором… Довго я споглядав за спотвореними фрагментами
людей і тварин, хаосом війни… У чому ж тут геніальність, якщо мислити
класичними мірками? Мені подумалося, а зараз переконаний: секрет тут в
індивідуальності, сміливості і незвичності думання… Так само і в журналістиці,
і в школі, і в коледжі, і взагалі в житті.
А от редактор відділу Сергій Цюриць не тільки розповів,
як формується тематика та зовнішній вигляд газети, про першочергові, актуальні,
обов’язкові і матеріали для душі, але й з власного досвіду співпраці з
журналістами-початківцями розповів про великі переваги тих, хто, крім опанування
основного фаху, знайде час і можливість для творчої праці. Оскільки ж у коледжі
є власний сайт і стінгазета «Педагог», то чому б юним талантам не спробувати
свої сили на іншому рівні?!
– А як ви ставитеся до анексії Криму, подій на Сході
України, хто для вас Небесна Сотня? – поцікавилися журналісти у студентів.
Виявилося, їхні думки співпадають із тими, що
неодноразово озвучувала «Волинська газета». Більшість вважають Небесну Сотню
«Героями, які загинули за Батьківщину з вірою і надією у серці», «гордістю
України», «патріотами Української держави», «людьми, які врятували нас і нашу
країну, віддали своє життя заради кращого майбутнього», «відважними людьми»,
«людьми, які за свою рідну країну поплатились своїм життям», інші – «жертвами,
які стояли за ідею, майбутнє, сподіваючись на найкраще», «великою втратою».
Хтось називає їхні дії подвигом, хтось закликає до пам’яті, одиниці зізнаються,
що не розуміють, чому їх названо «Небесною Сотнею» і «Героями».
Анексію Криму всі засуджують. Ось окремі рядки зі студентських
анкет: «Я ніколи не думала, що це станеться саме з нами! Це ніби страшний сон!
Який є реальністю…», «Турбує вороже ставлення Росії та загарбницький настрій»,
«Я за мир і проти війни», «На мою думку, Крим належить Україні. І те, що там
робиться останнім часом, мене шокує. І я не хочу, щоб почалася війна, бо загине
багато юнаків, синів, хлопців, чоловіків і батьків»…
Дехто пропонує підбурювачів-сепаратистів висилати у
Росію, одиниці з опитаних ставляться до цього «толерантно», вважають це «їхнім
вибором».
«Крим сам захотів приєднатися до Росії, – пише одна
респондентка, – а події на Сході для мене – це просто жах, адже моя мама –
військова, і її забрали туди ніби на війну. Я живу без тата, – продовжує
дівчина, – жила з мамою. Та мою маму забрали на Схід. Дуже хочу її побачити –
це моя головна проблема».
А на запитання «Як уявляєш майбутнє України?» та «Які
проблеми турбують у житті?» майже всі відповідали, що найбільше переживають за
долю України, мир на землі, вірять в сильну, добру, справедливу, єдину мирну
Україну.
«Чому так: якщо ми
справедливі до себе і свого народу, то інші народи не справедливі до нас?» – в
цьому сенсі запитує одна п’ятнадцятирічна студентка.
На це і ми, журналісти, відповіді не маємо. З телеекранів
бачимо, як підігрівають цю війну за вказівкою Путіна російські ЗМІ, іноді
навіть їхні журналісти беруть безпосередню участь у злочинах російських
диверсантів та бойовиків, смакують кривавими подіями, де серед трупів лежать
тіла волинян…
А на завершення зустрічі поет Василь Забродоцький (до речі,
односельчанин Сергія Цюриця із с. Мельники Шацького р-ну, а тепер мешканець
Володимира-Волинського) познайомив усіх зі своєю творчістю. Виявилося, він –
колишній військовий, уже давно пише вірші. Декотрі зачитав аудиторії та в
нагороду отримав зливу оплесків. А ще – величезну повагу, адже один із його
синів зараз зі зброєю в руках захищає Україну від бойовиків і терористів…
Така реакція учасників зустрічі не випадкова, адже
студенти – великі патріоти свого коледжу, міста, України. Зізналися, цього
навчили їх цього чудові педагоги на чолі з директором коледжу Миколою Савельєвим.
І тут якраз нагода, щоби наголосити: під керівництвом Миколи Григоровича працюють
майстер спорту, чимало викладачів-методистів, старших та викладачів вищої категорії. Креативні й
амбітні, з ними цікаво, у них є чого навчитися. А як інакше могло бути, коли
виховано цілу плеяду відомих навіть далеко за межами Волині особистостей? Серед
них тепер знані професори та доктори наук Володимир Сиротюк і Віктор Давидюк,
доценти кандидати педагогічних наук Валерій Хомич, Петро Бойчук, Олександр
Семенов, кандидат філологічних наук Майя Нагорняк, кандидат психологічних наук
Василь Підляшаник, заслужений учитель УРСР Галина Завгородня… Отаким крилатим
людям дав путівку у життя Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.
Кримського! А ще скільком інших подарує аналогічний шанс!
А щоб студенти не сумували, головний редактор дістав із
торбини новенького м’яча і запропонував студентам провести волейбольний турнір
Миру на приз «Волинської газети». Дарунок прийняв другокурсник Олександр Маляс.
– До речі, хтось із вас читає «Волинську газету?» –
поцікавився Володимир Данилюк насамкінець.
І в переповненій аудиторії піднявся ліс рук.
Наш кор.
Від редакції. Зустріч у педагогічному коледжі
Володимира-Волинського відбулася буквально за кілька днів до чорної звістки про
масову загибель військовослужбовців нашої механізованої бригади біля м.
Волноваха Донецької обл. під час підступного нападу озброєних головорізів. Тому
волейбольний матч уже називаємо на честь пам’яті про захисників України, які
загинули за кожного з нас і – за Україну.