Волинські
прибічники Кличка вступили в боротьбу за крісло голови.
Те,
що у волинських ударівців не все гаразд, ще в травні розсекретив Юрій Савчук:
народний депутат, який до Верховної Ради потрапив за списком політичної сили Віталія
Кличка та очолив її волинський осередок.
Потім
від імені партії «УДАР» почала виступати у ЗМІ громадський активіст Наталія
Фірко. Далі поповзли чутки, ніби депутата Савчука взагалі виключили з партії і
навіть зажадали від нього позбутися депутатського мандата. І ось у вівторок, 10
червня, частина волинських ударівців на чолі з Юрієм Савчуком скликала позачергову конференцію.
На
порядку денному – чотири питання: про суспільно-політичний стан в Україні; звіт
Савчука Ю. П. про діяльність на посаді голови ВОО Політичної партії «УДАР»;
переобрання голови; плани і перспективи діяльності.
Спершу
запрошені на захід журналісти обурилися, що мають провести на звітно-виборній
конференції однієї з багатьох політичних сил Волині декілька годин. Проте
конференція з елементами інтриги, розповіді про закулісні ігри та нечесних
гравців не заставили сумувати.
Тон
відвертості задала промова Ігоря Алєксєєва, який є правою рукою пана Савчука та
заступником голови облосередку «УДАРу». Промовець не стримував емоцій:
– Ми,
учасники Майдану, не бачимо обіцяної люстрації влади. Готуючись до участі у
президентських виборах, лише в останній момент дізналися про зняття Кличка з
цих перегонів. Отримавши з Києва команду працювати на Порошенка, тут, на
Волині, чуємо: наша допомога не потрібна. Непокоїть інертна позиція нашої
політсили щодо сьогоднішніх подій в України, хоча 40 наших депутатів у
Верховній Раді могли би стати вагомим словом у прийнятті тих чи інших рішень.
На мої усні та письмові запитання «Куди спрямовано десятки мільйонів гривень,
зібраних українцями на потреби армії?», «Наскільки раціонально витрачено
мільярди гривень, що їх виділила для військових Верховна Рада?» – жодної
відповіді! Навіть партійне керівництво у столиці на всі спроби з’ясувати стан
справ говорить коротко: «Ви, головне, працюйте!» – поділився наболілим Ігор
Алєксєєв.
Окрім
того, він закинув столичному начальству півторамільйонні борги ще з
парламентських виборів, які волинському «УДАРу» ніхто, очевидно, не поверне,
тиск на облорганізацію та її членів, а головне – спробу «отжати» структуру, в
яку, за словами пана Алєксєєва, він вклав два роки своєї роботи і особистих
грошей.
Питання
номер два у порядку денному теж перетворилося на крик душі. Нардеп Юрій Савчук
розповів про кулуарні ігри, що відбуваються на рівні Києва. Тому, не згідний із
цим, парламентар покинув фракцію «УДАРу» у Верховній Раді. На пропозицію
віддати депутатський мандат Юрій Петрович не погодився. Мовляв, не для того він
стояв на Майдані, аби здатися. Тож пана Савчука взагалі виключили з «УДАРу» та
позбавили головування в облорганізації.
Хто ж
тепер керуватиме рейтинговою структурою на Волині? Тим паче, місцеві та
парламентські вибори – не за горами. Як
і слід було очікувати, «свято место пусто не бывает». Центральне керівництво
призначило виконувачем обов’язків голови лучанку Наталію Фірко.
Не
згідний із таким рішенням Ігор Алєксєєв сказав: він не проти зміни керівництва,
але це має бути людина перевірена, «своя», котра знає роботу і є членом партії,
тобто – не Наталія Петрівна. Однак за призначення нової очільниці проголосувало
20 «ударівців» із 24 присутніх. А цих голосів не достатньо, аби підтвердити
пані Фірко повноваження «в. о. голови».
Хто ж
вона – нова керівниця волинських ударівців? Чим заслужила таку довіру у Віталія
Кличка? У коментарі «Волинській газеті» пані Наталія розповіла: членом
«Українського Демократичного Альянсу за Реформи» (щоправда – Рівненського
осередку) вона – з вересня 2012-го. Після того, як вдало провела там виборчу
кампанію, повернулася жити до Луцька. Тому в центрального керівництва партії попросила
перевести її членство на Волинь.
– Чому
про таке не повідомили Ігоря Алєксєєва, запитувати не стала: була зайнята більш
важливими питаннями. Зокрема під час Революції гідності працювала у Луцьку,
Львові, центральному офісі партії в Києві, – зазначила пані Фірко (до речі,
нововолинець Сергій Байдовський, убитий на Майдані снайпером, – це близький
родич Наталії Петрівни).
– Після
того, як Юрія Савчука виключили з фракції та партії, мене попросили тимчасово
керувати волинським облосередком. Зокрема – зібрати інформацію про кількість
членів партії, дієвість районних організацій і так далі. Після цього – провести
загальнообласну конференцію, участь у якій мають узяти представники з усіх
куточків Волині. І таким чином дати людям можливість обрати нового керівника.
Тобто все – на засадах прозорості і демократичності, – запевнила Наталія Фірко.
– З Ігорем Алєксєєвим ми знайомі ще з 90-х років. Тому після призначення мене
«в. о.» я запросила Ігоря до розмови, запропонувала працювати на спільну мету.
Питання, щоб когось виганяти, виключати й подібне навіть не стояло. Домовилися
про співпрацю. Те саме Ігор Алєксєєв пообіцяв центральному керівництву. І після
всього він проводить якусь конференцію (рішення про її скликання фабрикує,
видаючи документ заднім числом). Мене на цей захід навіть не запрошує. Із 22-х
районних організацій участь у конференції мали би взяти 44 делегати плюс шість
– із Луцька. А було всього 24 людини – явно замало для прийняття будь-яких
рішень. Тобто ви розумієте: абсолютно всі кроки пана Алєксєєва є нелегітимними.
Правдиву оцінку його роботі дасть перевірка за участі делегації з Києва. І всі
цифри та факти я повідомлю через ЗМІ.
Отож, кожна
сторона процесу переконує у своїй правоті. По черзі наносить удари в
інформаційній битві. Але чи переможе дружба – побачимо.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.