Звернення
мами солдата-кулеметника Віктора Дубинки до рідного сина та всіх українських
військовослужбовців.
Уже так повелося,
дорогі наші синочки, що немає щирішої молитви у житті за материнську, яка
звернена цими тяжкими, буремними для нашої Вітчизни днями до Всевишнього, щоб
беріг і зберіг вас для нас. Ми щодня молимо Бога, щоб додав вам сили
переборювати труднощі.
Наші думки
і прохання скеровуємо до державних мужів заради вашої підтримки, наші дорогі
захисники.
Так
розпорядилася доля, що саме вам випало захищати державу в цей важкий час. Тому
ми, матері Волині, хочемо, щоб ви знали і чули: зараз ми вас ще міцніше любимо
і даруємо кожному наші духовні обереги.
Ми, наче
голубки, летимо думками до вас, якби були ластівкою, були би поруч, але на
віддалі ми чуємо вас, діти, тримаємо за руки, захищаємо материнськими
бронежилетами.
Ви ж
знайте, що разом із нами ваші рідні, друзі, сусіди і особливо ті, хто виховував
і навчав вас у рідних школах, інших навчальних закладах, а зараз переживають за
вас та підтримують з вами зв’язок.
Тримайтеся,
дорогі наші діти, і серед них ти, мій рідний синочку, яким пишаюся я, тато,
твої брати і родина.
Ми чекаємо
вас, дорогі наші синочки, у рідному краї, тому що такою є воля матері, яка
народила захисника Вітчизни, і цього хоче вся Україна.
Слава
Україні!
З
повагою
Іванна
ДУБИНКА-ФІЛОЗОФ.