Верховна Рада України 4
липня 2014 р. ухвалила Закон №4079-а «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовців
в особливий період».
Обґрунтовуючи необхідність прийняття
цих змін, автори закону зазначили, що 20 травня ц. р. Верховна Рада України
прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо
удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації».
Зазначеним Законом внесено
зміни до ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців
та членів їх сімей», якими було припинено надання в особливий період
військовослужбовцям відпусток, окрім відпусток за сімейними обставинами та з
інших поважних причин тривалістю не більш як 10 календарних днів, а також відпусток військовослужбовцям-жінкам у
зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, –
тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею
шестирічного віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування
після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Попередня редакція ст. 10-1
Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей» певною мірою не враховувала існуючих сьогодні обставин та умов
проходження військової служби у Службі безпеки України та інших військових
формуваннях в особливий період під час проведення мобілізації, і реалізація цих
вимог могла призвести до зниження ефективності виконання особовим складом своїх
обов’язків.
Останні події в Україні,
зокрема масові акції протесту, збройні сутички, що відбулися в багатьох
регіонах країни, зростання імовірності прямої військової агресії з боку Російської
Федерації, нарощування нею значного військового потенціалу на кордоні з
Україною, посилення штучно спровокованих російською пропагандою соціальних
заворушень у східних регіонах країни призвели до серйозного загострення
суспільно-політичної ситуації в нашій державі.
З метою стабілізації ситуації
протягом останніх місяців військовослужбовці військових формувань несуть службу
у посиленому режимі, сумлінно
виконуючи при цьому свої обов’язки та демонструючи професіоналізм, вірність
присязі та відданість справі охорони громадського порядку, забезпечення безпеки
і оборони держави.
Реалізація цих завдань
відбувається в умовах підвищеного морально-психологічного та фізичного перенавантаження,
залучення військовослужбовців до виконання службових обов’язків у позаслужбовий
час, вихідні і святкові дні, а у певних випадках – і в умовах ризику для життя
та здоров’я.
Враховуючи високу ймовірність
продовження особливого періоду протягом досить тривалого часу, забезпечити належну боєздатність Збройних сил
України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України
військових формувань можливо шляхом збереження сприятливого
морально-психологічного клімату серед особового складу та створення умов для
психологічного «розвантаження». Досягти цієї мети можна за умови поновлення
права військовослужбовців на відпочинок.
Окрім цього, стара редакція
пункту 17 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців
та членів їх сімей» повністю усувала можливість отримання в особливий період
військовослужбовцями вищої, зокрема військової, освіти без відриву від
виконання службових обов’язків, а також перешкоджала виконанню вищими
військовими навчальними закладами завдань із підвищення кваліфікації
військовослужбовців без відриву від виконання ними службових обов’язків.
Водночас усталена практика
свідчить, що військове формування залишається здатним ефективно виконувати
поставлені перед ним завдання за наявності 70% його особового складу і більше.
Крім цього, Законом України «Про
внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення
оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» було доповнено ст.
26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» новою частиною
восьмою, якою визначено виключний перелік підстав для звільнення з військової
служби в особливий період. Зазначений перелік підстав не повною мірою враховував
об’єктивних обставин, що зумовлюють потребу оптимального оновлення особового
складу Служби безпеки України.
Законодавчим актом змінено
порядок надання військовослужбовцям відпусток та розширено коло підстав
звільнення в особливий період під час проведення мобілізації.
Законом, зокрема, передбачена
можливість надання військовослужбовцям в особливий період під час проведення
мобілізації усіх видів відпусток за рішенням командира (начальника) військової
частини за умови одночасної відсутності не більше 30% загальної чисельності
військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.
Документом також уточнено, що
передбачені діючою редакцією п. 17 ст. 10-1 Закону «Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей» умови надання відпусток
застосовуються в особливий період під час воєнного стану та передбачена
можливість звільнення військовослужбовців зі Служби безпеки України в особливий
період під час проведення мобілізації, крім підстав, передбачених ч. 8 ст. 26
Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», також із підстав,
передбачених низкою пунктів цієї статті.
Закон України «Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо додаткових гарантій
соціального захисту військовослужбовців в особливий період)»
Верховна Рада України
постановляє:
I. Внести зміни до таких
законодавчих актів України:
1. Пункт 17 статті 10-1
Закону України «Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Відомості Верховної
Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190 із наступними змінами) замінити новими
пунктами 17 і 18 такого змісту:
«17. В особливий період під
час проведення мобілізації надання військовослужбовцям усіх видів відпусток
здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної
чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.
18. В особливий період під
час воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними
обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення
тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Надання військовослужбовцям
інших видів відпусток, окрім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з
вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю,
визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного
віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого
поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється».
2. Пункт 1 частини восьмої
статті 26 Закону України «Про військовий
обов’язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р.,
№ 38, ст. 324 із наступними змінами) після підпункту «е» доповнити абзацом
такого змісту:
«Військовослужбовці Служби
безпеки України можуть бути звільненні з військової служби також з підстав,
передбачених пунктами «б», «в», «г», «е», «є», «и» частини шостої та пунктами
«б», «в», «г», «е», «є» частини сьомої цієї статті».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності
з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України
протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої
нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та
приведення відповідними центральними органами виконавчої влади своїх
нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
За матеріалами
Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України.