Наприкінці
минулого тижня у двох населених пунктах області відбувалися похорони бійців,
які загинули на Сході. Село Тоболи Камінь-Каширського р-ну (а з ним – уся
Волинь) прощалося із 26-річним Миколою Корольком. Тужливе фото із жінками у
чорному горі, які припадають до труни, облетіло чи не всі мас-медіа держави. У
Миколи, який воював добровольцем у складі батальйону «Айдар» і загинув 21
липня, залишилася дружина, донечки Соломія, якій 2,5 роки, та Настя, якій лише
7 місяців…
А
Дерно, що на Ківерцівщині проводжало в останню путь Олега Михайлова, теж
айдарівця, який добровольцем воював за незалежність України. 22 липня терористи
захопили його в полон і розстріляли. У минулому – правоохоронець-кінолог,
таксист, активіст-самооборонівець. Без чоловіка та батька лишилися дружина та
22-річний син…
Доки
ховали одних, умирали інші. Минулого тижня загинув на Сході житель с. Велимче
Ратнівського р-ну Іван Повх. А в понеділок голова облдержадміністрації
повідомив про те, що в зоні АТО знайдено тіло Василя Спасьонова,
військовослужбовця із Володимира-Волинського.
Військовослужбовці
назвали цей тиждень «найчорнішим» в історії 51 ОМБР. 28 липня впали в бою як
мінімум троє з цієї бригади, ще більше 10-ти поранені. Маємо чергові втрати і в
лавах батальйону «Айдар». За попередньою інформацією, загинув доброволець із
Волині, в минулому – спецпризначенець…Ковельщина ж хоронитиме 19-річного Станіслава Максимчука, який загинув у
бою за стратегічну висоту на Савур-Могилі…
Якими
словами описати скорботу рідних та близьких?.. Відома письменниця, уродженка
Луцька Оксана Забужко цими днями оприлюднила короткий пост у «Фейсбуці»: «Ця
війна породила вже цілу низку віршів, які запам’ятовуються відразу – тим, що
перепиняють подих. На мить, коротким проривом, дають голос спільному для всіх
німому болю. Це як хор у грецькій трагедії: голосільниці, плакальниці. Есхілові
«хоефори»: «Повертайся живим». Автор – Ірина Цілик.
Ти,
головне, повертайся додому,
Врешті
знімай запилюжені берці
І
вчися наново жити потому
З
перепрошитою вірою в серці.
Ти,
головне, повертайся, здолавши
Чистого
зла непрожований стогін,
І
відпускай цю ненависть назавше
Посеред
мирної тиші густої.
Ти,
головне, повертайся тим шляхом,
Що
вбереже твої душу і тіло.
Чорна
земля із розпеченим пахом
Тільки
дощу, а не крові хотіла.
Ти,
головне, повертайся до мами.
Десь
там сивіючи за видноколом,
Матері
тужать і дружать домами,
Що
пахнуть ніжністю та корвалолом.
Ти,
головне, повертайся назовсім
І
народи-посади-споруди, а
Вже
у твоєму дітиську курносім
Виросте
радість, нова і правдива.
Ні,
ця війна не потрібна нікому.
Так,
ми її не пробачимо, себто
Перемагай
і вертайся додому.
Просто
живим повертайся, і все тут».
Олена ЛІВІЦЬКА.