Чи благими земельними намірами окремі чиновники не мостять дорогу до раю?
Жителі с. Прилуцьке Ківерцівського р-ну підозрюють, що розслідування дерибану 23 га землі поблизу їхнього населеного пункту хочуть «спустити на гальма». Та ще й як?! Досить того, що останні 38 ділянок із цієї площі роздали без відома селян того дня, коли над головами Героїв Небесної Сотні свистіли кулі – 19 лютого, так нещодавно Прилуцький сільський голова Віктор Кирилюк звернувся до «головного земельника» області з клопотанням: «вирішити питання щодо надання у власність» 4-х ділянок для військовослужбовців саме в межах цих 23 га! Вважаючи, що ініціатори афери, прикриваючись благими намірами турботи про учасників АТО, хочуть «відбілити» свої гріхи, депутати сільради змусили голову скасувати клопотання.
Навряд чи нині на Волині є такі, хто скаже, що учасникам боїв на Сході чи родинам загиблих не треба надавати землю. Про таку ініціативу вперше заговорили згори. На низах керівники органів місцевого самоврядування (особливо в містах, де вільних площ мало) зіштовхнулися із проблемою: на підставі чого виділити землю чи квартиру поза чергою? Один із міських голів так відверто обурювався цим, що навіть слова свого партійного «однокашника» прем’єр-міністра Яценюка про необхідність поставити на квартирний облік військовослужбовців, котрі воюють на Сході, назвав «дурницею»… Ясно, що це не дурниця. Якщо на місцях можуть підтримати родини таким чином, то це треба робити. Але і прийняті рішення варто швидко «наздоганяти» відповідними нормативними актами.
А поки їх нема, постає інше питання: чи не будуть землею для військовослужбовців прикриватися аферисти-чиновники? Чи за добрими намірами не ховатиметься прагнення до наживи? Від подібного застерігали лідерів сільських громад під час недавньої наради під керівництвом Володимира Гунчика. Тим часом «перші проліски» уже сходили…
Але спочатку – до джерел. На початку липня під час прес-конференції начальник облуправління Держземагентства Василь Василенко повідомив: відомство зголошується допомогти тим, хто боровся на Майдані й у зоні АТО, отримати земельні ділянки. Мовляв, адресуйте відповідні клопотання структурам Держземагентства – оформлять швидко, а родинам загиблих ще й безкоштовно. Нещодавно навіть бланк заяви оприлюднили. Де ж брати землю?
Цитата із публікації ВГ у статті «Безплатна земля – військовим та їхнім родинам» від 17 липня ц. р.: «На запитання, чи вистачить площ усім учасникам бойових дій та рідним Героїв Небесної Сотні, Василь Василенко запевнив: «На одній лише Волині вільних ділянок сільськогосподарського призначення є 120 тисяч гектарів. Із них – близько тисячі гектарів – «цікавих» (які поруч із населеними пунктами й дорогами). Чому «поруч»? Бо Держземагентство має право розпоряджатися землями, котрі перебувають за межами населеного пункту. Тобто якщо сім’я Героя Майдану або учасник АТО захочуть ділянку в селі, селищі, місті, просити доведеться у представників місцевого самоврядування (міського, селищного чи сільського голови, який землю зможе виділити лише після відповідного голосування депутатами місцевих рад)».
Так-то воно так, але «згрішити» там, де є 30 депутатів, складніше, ніж там, де кілька службовців… Це, власне, свого часу і породило горезвісну «прилуцьку аферу». Розплутувати клубок почали тоді, коли кілька селян прийшли пікетувати прокуратуру області через вкрадену землю. Із подивом люди дізналися, що 23 га біля села, хоч і за межами сільради, вже розділені. Загалом на тій площі – 77 ділянок. Половину роздали 19 лютого без рішення сесії, якого й не потрібно було. Бо (читайте вище) за межами сільради Держземагентство має право на власний розсуд розпоряджатися землями… От і вийшло, що селяни з Прилуцького (а охочих мати ділянку там ой як багато) опинилися біля розбитого корита. Хто ж біля повного коритця – невідомо. Кажуть, частина власників – підставні особи. Але не секрет, що є серед них – і дружина Прилуцького сільського голови Віктора Кирилюка, і його племінник, яким дісталося відповідно 24 і 48 сотих. Хоча сам він стверджує, що став жертвою обставин, і про цей поділ не знав і не відав (певно, з дружиною не спілкується). Ще в березні в. о. прокурора області Андрій Гіль відзвітував, що за цими фактами розпочали перевірку.
Із повідомлення інтернет-порталу ЗІК: «Якщо будуть встановлені ознаки кримінального правопорушення, то ми відомості про них відразу внесемо до Єдиного реєстру досудових розслідувань»,– заявив Гіль. Начальник відділу прокуратури Ярослав Грищенко відмовився озвучити деталі перевірки. Він пояснив це тим, що можливі фігуранти можуть перешкоджати слідству. Щоправда, із вуст правоохоронців таки пролунала інформація, що із 77 ділянок вільними залишилося лише 12. Також на вимогу людей в. о. прокурора пообіцяв максимально терміново зупинити дію рішень про виділення землі».
І доки прокурори шукали голку в сіні, депутати сільради «перестрахувалися» і прийняли рішення «припинити виділення нових земельних ділянок без погодження з Прилуцькою сільською радою». Дізнавшись, що умовне табу на 23 га порушив ніхто інший, як сільський голова, представники громади зібрали позачергову сесію.
…До приміщення дуже скромної сільради (у Прилуцькому землею торгують наліво-направо, але на інфраструктурі це ніяк не позначається) депутати сходилися поволі. Сільський голова кілька разів перераховує присутніх. Кворум є. 40-ва позачергова сесія розпочала роботу. У порядку денному – п’ять питань. Одним із перших – про спрямування коштів, вилучених з продажу землі на закупівлю техніки та амуніції військовим. 100 тис. обранці готові віддати армії… Мовляв, хай стануть вони першим внеском на придбання бронетранспортера (решту суми планують зібрати в районі). Хай стануть… Неохоче ідею сприйняла лише бухгалтер сільської ради. Мовляв, так «з плеча» це діло не робиться. Треба і рахунок, і громадську організацію створити і взагалі… Слухаєш, словом, і дивуєшся: як армії допомагають волонтери, минаючи ці бюрократичні «але»? Зрештою заступник голови райради Ігор Космина, який був присутній на сесії, запевнив: рахунок створять, кошти зберуть, депутатам – «дякую» за ініціативу. Голосують – «за».
Емоції дозрівають до необхідної кондиції. У ході обговорення питань обранці згадують голові і про те, що на місцевому кладовищі вже ніде хоронити, і про необхідність розширити межі населеного пункту, аби сільські люди мали де господарювати й будуватися, а не «інкогніто» з пропискою в Білій Церкві… Останнє питання – про виділення у власність землі учасникам АТО Василеві Ніколайчуку (с. Дачне), Олегові Наумчуку (с. Дачне), Дмитрові Грицкевичу, (с. Прилуцьке), Миколі Коренчуку (с. Жабка), точніше – членам їхніх сімей. У жодного з присутніх – нема заперечень, що допомогти родинам треба. І вільні площі треба знайти. Однак не на скандальних 23-х гектарах.
«Порушуючи рішення сесії, без наявності положення про виділення землі… Це що – ви знову корупційні схеми тут розвиваєте?! – апелював до сільського голови Віктора Кирилюка, який власноруч підписався під клопотанням до Держзем-агентства депутат Іларіон Маковський. – Це несерйозне ставлення до роботи! Чому ви щоразу робите з нас ідіотів? Комуністи 70 троків будували собі систему, а ви – за сім вибудували життя, як в комунізмі. Ще не вийшли з однієї відпустки, як пішли в іншу…»
Голова розводив руками. Це ж, мовляв, тільки рекомендація панові Василенку… Який же тут гріх: ну й відписало б у відповідь Держземагентство, що ця земля не підлягає розподілу. Тим паче, що вона – для ведення особистого сільського господарства…
Сказане ще більше нагнітило ситуацію: «Навіщо цим хлопцям городи? – питали депутати. – Давайте дамо їм місце під будівництво».
Так і не почувши достеменної відповіді від Віктора Кирилюка, для чого він адресував клопотання, знаючи, що воно декларативного характеру, обранці приступили до іншого: де знайти вільні площі.
Тут Віктор Кирилюк «ожив» і одразу взявся до діла. На наш подив – і варіанти знайшлися… 30-40 сотих, за словами керманича, можна пошукати на 6-му гоні (це назва вулиці). Навзаєм присутні пропонують дати землю на території урочища Біла глина, яку планують і дуже хочуть ввести в межі села. Та – ближче до Луцька. Голова зволікає… Мовляв, сьогодні це – «чисте поле», навіщо людям морока з комунікаціями та усім іншим… Вислухавши ці аргументи, у залі зітхають: «Ага… Там на Білій глині получать хто угодно, тільки не наші». Дискусії про введення в межі Прилуцького довколишньої землі, якого просто слізно вимагають селяни, завершуються убивчим аргументом голови: «Прийде реформа скоро, заберуть у вас і те, що є». Щоправда, дивно чути від лідера громади такі аргументи. Чи він не знає, що реформа передбачає навпаки – більше повноважень громадам, щоби не чиновники у «земагентствах» вирішували їхню долю, а вони самі? Та й села ж нікуди не зникнуть. Хіба голова буде – інший…
Зрештою, зійшлися на думці, що хлопцям таки конче треба допомогти і прийняли до уваги варіант Віктора Кирилюка. От тільки ще питання: чи вистачить там площі на всіх чотирьох? Тут іще будуть міркувати з виїздом на місце події. У муках та сутінках (від грози за вікном у сільраді зникло світло) обранці прийняли рішення: скасувати клопотання голови, передбачити при розгляді положення про виділення землі необхідність забезпечити ділянками сім’ї учасників АТО, дітей-сиріт та дітей-інвалідів, зарезервувати 2 га землі в урочищі Біла глина для подальшого введення їх у межі населеного пункту і попередити голову, щоби більше всупереч думці обранців рішень не приймав і клопотань не писав…
Закінчилася сесія. Запитань – ще більше, як було до неї… Аж тут на порозі сільської ради мене спиняє один поважний депутат. Називається крає-знавцем і просить… поділитися світлиною, бо я, мовляв, фотографувала, як працювали обранці. На моє німе здивування відповідає: «Сьогодні у Прилуцькому відбулася історична подія. Ми виділили землю учасникам бойових дій на Сході». Фотографії не шкода. Але депутат, схоже, голосувати голосував, а сам і не зрозумів: нічого нікому ще не виділили… Поки «передбачили» і «зарезервували». А війна на Сході триває…
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.
До теми. Тим часом головне управління Держземагентства у Волинській області звітує про надання землі військовослужбовцям за спрощеною процедурою. Йдеться, очевидно, саме про землі державного резервного фонду. Станом на 31 липня в області вже подали 59 заяв військовослужбовці, які беруть або брали участь у виконанні завдань у здійсненні АТО. Загалом по області прийнято 26 рішень (розпоряджень та наказів) щодо виділення 26 земельних ділянок площею 11.8 га, із них: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд виділено 19 земельних ділянок площею 3,2 га. Зокрема у Володимирі-Волинському – 3, у Луцькому р-ні – 6, у Ратнівському р-ні – 1, у Турійському р-ні – 9 земельних ділянок.