У нашій Країні чудес дива не сталося. Візовий центр у Луцьку (Рівненська, 26), котрий начебто навстіж відчиняє волинянам двері Євросоюзу, досі «смердить» необлаштованістю. Як і раніше, люд збирається натовпом коло дверей, що під охороною, машини паркують на узбіччях, а туалет – де прийдеться. Погодьтеся: аж надто парадоксальний парадокс!
«Волинська газета» в номері за 15 травня цього року в матеріалі «Смердючі ворота Євросоюзу» детально розповіла та показала, як усе насправді там відбувається. Якщо лаконічно нагадати ситуацію, то виходить так: аби пробратися до Європи (переважно на заробітки) пересічному волинянину треба з ранку до смерканку гарненько попотіти кілька днів під палючим сонцем, а тим, кому далеко щодня їздити з дому до обласного центру Волині і назад, доведеться навіть спати у картонних коробках під дверима! Словом, те, що з вас за національну польську візу здеруть чималеньку суму після цих пройдених сім кіл пекла, навіть до уваги не візьметься…
Подивилися ми на все і надіслали запит на ім’я Луцького міського голови Миколи Романюка. Логічно ж: якщо сам власник не може навести лад на своїй території (нагадаємо: візовий центр – приватне підприємство «VFS Global», котрим керує загадковий індієць), то нехай влада міста береться контролювати чи самостійно створювати комфорт для своїх мешканців.
У запиті ми просили міського очільника «здійснити вичерпні заходи щодо забезпечення безпеки руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників дорожнього руху біля споруди Візового центру, облаштування достатніх місць для паркування автотранспорту відвідувачів та працівників Візового центру, місць для громадян, які очікують виклику у Візовий центр (з обов’язковою наявністю громадського туалету, пункту харчування та аптеки), а також достатній догляд за територією, що належить цій установі та дотримання на ній належного санітарно-гігієнічного стану».
Також наполягали, аби нам повідомили, хто дав дозвіл на відкриття такого закладу, специфікою роботи якого передбачено постійне скупчення людей, і досі не подбав про створення там людських умов.
У відповіді за підписом заступника міського голови Тараса Яковлєва нам надали досить цікаві відомості: «В архіві управління містобудування та архітектури відсутня інформація щодо роботи Візового центру за вищевказаною адресою»…
Цікаво виходить: усі про нього знають, послугами користуються, а насправді – і я – не я, і хата не моя, і місто від того нічого не отримує. А в тому, що заробітки такого центру чималі, сумніватися не доводиться….
Далі у листі-відповіді сказано: «З метою організації належного обслуговування громадян на адресу Візового центру надісланий лист щодо невідкладного впорядкування стоянки автомобільного транспорту, влаштування громадської вбиральні та підтримання належного рівня стану прилеглої до центру території».
Хочеться вірити, що скоро так і буде. Ми ж у свою чергу обіцяємо тримати вас, шановні читачі, у курсі справи.
А ще – дуже сподіваємося, що таємничий Візовий центр таки відгукнеться на офіційний лист від міського керівництва, бо коли «Волинська газета» спробувала отримати інформацію про їхню роботу (причому – і безпосередньо з уст адміністрації, і з допомогою офіційної кореспонденції), то, як виявилося – зась: на лист так ніхто й не відповів, бо знову ж – нема такого адресата, а милі працівники центру не втомлювалися повторювати, що керівництва зараз немає, а для спілкування з журналістами їх ніхто ніколи не уповноважував.
Світлана ДУМСЬКА.
Фото Романа УСТИМЧУКА.