–
Матусю, а ти теж до школи ходила, як була маленькою?
–
Звісно, ходила.
–
Ти мала портфель?
–
Так, червоний такий.
–
А ти теж, як я, цукерки на уроці їла?
–
Ну, було одного разу.
–
А вчителька сказала, що моя мама ніколи б так не зробила…
Можливо,
нам, дорослим, така ситуація видається смішною. Але дітки, котрі, повірте,
зіштовхнулися з таким переломним періодом у своєму житті, сприймають це
кардинально по-іншому.
Тож,
дорогі батьки, не тисніть на дитину (не має значення, якого вона віку, однаково
– дитина!), особливо в перші тижні навчання, підтримайте, лагідно розбудіть
вранці і просто побажайте хорошого дня. А молодшим школярикам обов’язково
допоможіть виконати домашнє завдання і поясніть, що на мультики та комп’ютерні
ігри вже треба витрачати менше часу. І не втомлюйтеся просто нагадувати,
пояснювати та повторювати, навіщо потрібно вчитися.
Особливо
важко першокласникам. Перші дні й тижні в школі – найважливіший час. Від того,
як він мине, залежить подальше шкільне життя вашого малюка.
Чи
є готовий загальний рецепт ідеальної адаптації? Звісно, ні. Але знову ж таки –
є прості правила. Учителька початкових класів школи-ліцею у Луцьку №26 Юліана
Сіменович каже, що все – суто індивідуально для кожної сім’ї. Можна лише
виокремити певні критерії того, що малюк прийняв нові умови й тепер може
спокійно навчатися. Не потрібно сподіватися на якісь спеціальні тести – у
жодному випадку, ви самі маєте це відчути.
Отже,
ваша дитина: зранку іде до школи з гарним настроєм; повертається зі школи теж у
гарному настрої; розповідає про те, що було в школі, здебільшого з позитивним
настроєм; подружилася хоча б із парою однокласників; не боїться вчительки; їй
подобаються не тільки перерви й прогулянка, але й уроки; вона не відмовляється
виконувати домашні завдання та йти до школи.
Якщо
ви відповіли «так» на всі ці питання – отже, адаптація відбулася успішно. Ви
можете полегшено зітхнути, адже ваша дитина – вже справжній першокласник. Якщо
хоча б на 2-3 запитання ви відповіли «ні», тоді вам неодмінно потрібно
поспілкуватися з учителькою й психологом, тому що ситуація вимагає втручання.
Світлана
ГАВРИЛЮК.