Садівник-аматор Микола
Чумак довів, що «південна пальміра» Волині – то с. Цевеличі Локачинського р-ну.
Якщо ви не вірите, що у
нашому дощовому краєві легко і просто можна вирощувати виноград будь-яких
сортів, поїдьте до Миколи Івановича. У всіх за хатою картопля з буряками, а в
нього – виноградник.
Зрештою, все почалося зі
звичайнісінького експерименту. Причому перший – був невтішним. Але
наполегливість справжнього господаря і ймовірні лаври волинського виноградаря
не давали спокою – і Микола Чумак якось спробував знову. Тепер із початком серпня
й аж до зими – у нього справжнє виноградне царство. А покупці на ринках та ярмарках
найчастіше віри не ймуть, що дивовижні ягоди – місцеві, а не привозні. Власне,
з того і моє знайомство з Миколою Івановичем стартувало. А потім журналістська
цікавість узяла своє – і вже наступного року в серпні вирішила на власні очі
переконатися: а чи справді реально мати таке розмаїття ягід тут, на Волині?
Тоді періщив рясний дощ.
Микола Іванович зустрічав мене при дорозі у селі з плащем та чобітьми. Турбувався,
чи не загрузну в полі… Але вмиті літнім дощем важкі грона були того варті.
У Цевеличах Микола Чумак живе
від народження. Однак у родині ніколи не мав садівників. Та й у селі він
фактично єдиний, хто «зрадив» картоплі та овочам. Перші саджанці виноградної
лози привіз ще з армії, з Краснодарського краю. Але нічого путнього з того не
вийшло. Літом ріс, зимою замерзав і з кореня знову починав відроджуватися. Так
було кілька років. Не знав чоловік, як за ним доглядати, аби гарно плодоносив,
та й згодом облишив ту справу. А виноград пропав…
Через багато років ідею
спробувати вирощувати виноград знову підказала газета «Земля-годувальниця», яку
передплачує садівник. Прочитав якось сторінку, присвячену винограду із
численними порадами, згодом подивився надіслані йому диски – і… З 2006-го почав
активно виписувати різні саджанці і листуватися-спілкуватися з виноградарями.
А за хатою, на ділянці городу
з південним нахилом, щоби сонце гарно у виноград впиралося, посадив перші
паростки…
«Вислали мені перші сорти –
тимур (він рясно не родить, але найбільш ранній і вже 25 липня є), аркадія,
вікторія. Як побачив, що вони прижилися, то вже почав масово купувати по 60
кущів, по 100… Тепер часто купую у селекціонерів. Сьогодні у мене 50 сортів.
Деякі з них я ще, правда, сам не куштував. Чекаю…» – каже господар.
Як садівник дає раду цьому
розмаїттю сортів, один Бог (та, певне, він сам) знає. Хоча виноградник у нього
розбитий на стрункі ряди лози, дбайливо підв’язаної, сорти висаджені
вперемішку. Так, каже чоловік, краще відбувається запилення.
«Тут – лора, пробуйте-пробуйте…
Тут – лівія, ви такої ягоди точно ніколи не куштували. Ось тут у мене – бажена,
має смак черешні. Там – був велес, я вже його продав давно. Он ще достигає «фуршетний»
зі смаком вишні. Оце – благовіст, який має надзвичайний аромат! Я серед ночі
вам розкажу, де який кущ росте, – розповідає Микола Іванович, а тим часом
дбайливо обриває листя з лози, що нависає над важкими гронами. Щоб сонцю та й
вітру був більший доступ до ягоди.
Улюблений сорти Миколи Чумака
– преображення. Ягоди має величезні – до 4 см, а гроно важить більше кілограма.
Один із найбільш цікавих сортів – шоколадний. А все тому, що пізній, гарно
зберігається і може стати частуванням навіть до новорічного столу.
Нині виноградник стереже
домашній пес, але хазяї вже подумують придбати відеокамеру, бо… крадуть урожай.
І це було б півбіди, якби разом із тим не нищили кущі. Чимало хто у селі,
зізнається Микола Чумак, не без заздрості поглядає на виноградник.
«Коли я копав ями під
виноград і возив у них чорнозем із перегноєм, то люди дивилися скоса. Мабуть,
думали, дивак. А як побачили вже ягоди, то… Є, думаю, такі, що й заздрять.
Але ж що тут скажеш? Посади собі і продавай. Ні, не посадить! Попробуй ще й
походи біля нього. Усе літо треба робити, з травня, як починається
відкривання», – зазначає садівник.
Безумовно, біля винограду
роботи чимало. Та й капіталовкладень вимагає значних. Тому левову частку із
заробленого сім’я знову вкладає у виноградник. Вистачає у них й іншого добра:
вирощують і овочі, і зернові, мають власну техніку. За помічників у Миколи
Чумака – дружина і двоє синів.
Найбільше люблять смакувати
ягідьми просто з куща, хоча й багато консервують. Однак, окрім винограду, в
Миколи Івановича майже до зими родить …полуниця сорту «диво світу», росте
чотири сорти малини, ожина, п’ять сортів смородини, два сорти порічок, аґрус і ще
безліч усілякої смакоти.
На Волині виноградарів, котрі
могли б дорівнятися до Миколи Чумака, практично нема. Зі знайомих йому, каже, –
лише садівник із Нововолинська.
Свій врожай виноградар
найчастіше продає у Луцьку на ринку, коли організовують великі
сільськогосподарські ярмарки – то й там. Іноді возить товар до Червонограда на
Львівщину. «Знаєте, як недавно там львів’яни заявили, коли дізналися, що
продаємо непривозний виноград? – втручається у розмову дружина Миколи
Івановича. – Мовляв, «ми знаємо, що волиняни робочі люди, але щоб такі!..»
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: виноградний
чудодійник Микола Чумак; урожайна плантація; виноград – і смачний, і гарний!
ПОРАДИ ВІД ВИНОГРАДАРЯ
*Лозу Микола Чумак ніколи
не висаджує просто в ґрунт. А рихтує під виноград спеціальне місце. Для початку
варто викопати яму розміром метр на метр. Землю з неї вибрати, на те місце
завезти тачку чорнозему і тачку перегною (тільки не з-під свиней, бо той
попалить рослини!). Усе те перемішати. І тільки тоді висаджувати на це місце
виноград. Там, запевняє Микола Іванович, він може рости 50 років: «Коли ми
садимо в глину чи туди, де неродюча земля, він то покаже ягоду, але за
рік-другий-третій пропаде, бо корінь не матиме звідки тягнути поживні речовини.
І, до речі, він тоді не йде в глибину, а залягає на поверхні».
*Найкраще облаштувати
полив під кожен кущ. Найпростіший спосіб підживлення: «сірникова коробка
нітрофоски на відро води».
*На зиму виноград Микола Чумак
обов’язково обрізає і накриває: «Беремо лозу, яка від кореня грубша, обрізаємо,
лишаючи 10-12 бруньок. На один бік також залишаємо дві лози і на інший. Ще одну
маленьку відрізаємо, щоб одна брунька зосталася. Це сучок заміщення, щоби на
другий рік росла». Все що лишилося, Микола Іванович прикріплює металевими скобами до натягнутого
дроту. Тоді лозу накриває або темною плівкою, або білим мішками. Знизу прикидає
землею. Головне, щоб виноград зимував сухим. Відкриває лозу, коли пройдуть
заморозки. Десь усередині квітня, як бруньки набубнявіють. І підв’язує знову.
*Для волинських умов, за
словами садівника, найкраще підходять ранні сорти. Але родять, за правильного
догляду, всі. Микола Чумак садить виноград восени, а наступного року той уже
плодоносить.
* Для приготування домашнього
вина найкраще підходить звичайний синій виноград, який росте на багатьох
сільських обійстях.
*Виноград обов’язково
треба пасинкувати! Біля кожного листка пасинки відривати, щоби поживні сили всі
ішли не в листя, а в плоди!
Щодо купівлі саджанців
винограду різних сортів до Миколи Чумака можна звертатися за тел.: (067)588-78-22.