12 вересня в лісовому
урочищі, що в часи війни було село Вовчак, а в ньому – ледь не столиця
повстанського краю наших теренів, урочисто відкрили криївку. Із таких мужні
вояки УПА йшли в бій за волю та незалежність України. Так само, як і їхні
славні нащадки тепер зі зброєю в руках захищають на Сході нашу віру, мову,
історію та державність!
Перед тим, як високо достойне
товариство переступило поріг криївки, що пахла свіжим деревом, декан
Турійського деканату УПЦ Київського патріархату отець Миколай Даньків із сімома
іншими православними батюшками провели хвилюючий обряд освячення унікальної
споруди. Потім усі гості ознайомилися з експонатами міні-музею повстанського
руху на Волині. Серед них сілд відзначити голову облдержадміністрації
Володимира Гунчика, голову Братства вояків ОУН-УПА Волинського краю ім. Клима
Савура Василя Кушніра, першого заступника голови облради Олександра Пирожика,
народного депутата України Сергія Мартиняка, начальника облуправління лісового
та мисливського господарства Василя Мазурика, голову Турійської
райдержадміністрації Леоніда Марчанчина, голову Турійської райради Ольгу Черен,
одного із засновників військової розвідки України Олександра Скіпальського,
депутатів облради Романа Микитюка та Святослава Боруцького, екс-керівника
Турійщини і депутата Луцької міської ради Богдана Шибу, численні делегації з
інших міст та районів області, представників комбатантських організацій та
патріотичної молоді.
Велелюдне зібрання – не
випадкове. І не лише тому, що 12 вересня урочисте відкриття криївки УПА на
Вовчаку – значна подія для всієї Волині. Саме місцина – це оберіг патріотизму,
жертовності та наснаги! Бо невеличке довоєнне село (тут мешкало понад 200 осіб)
у глухих лісах на кордоні нинішніх Турійського та Володимир-Волинського р-нів
на правому березі р. Турії наприкінці літа 1942-го стало одним із основних
осередків реального творення УПА. Згодом «Волинська Січ» на чолі з командиром
«Сосенком» (Порфир Антонюк) стала грізною бойовою одиницею, яка мала на
озброєнні чимало трофейної техніки (зокрема й кілька совєцьких і німецьких
танків). Для забезпечення повстанських відділів, що швидко розросталися,
функціонували тартаки, пекарні, кузні, зброярні, функціонували також госпіталь
та культурно-освітні установи. Тут були не тільки українці, але й представники
інших поневолених народів СССР: наприклад, ремонтом зброї переважно займалися
колишні радянські військовополонені, яких вдалося визволити з концтабору у
Володимирі-Волинському, а лікарями здебільшого були врятовані євреї… Про
потужність цілого лісового укріпрайону, захисники якого сміливими рейдами завдали
гітлерівським, совєцьким та польсько-шовіністичним ворогам чимало смертельних
ударів і далеко за межами Вовчака, говорить навіть один такий факт: тут певний
час розміщувався штаб округи «УПА-Північ» на чолі з легендарним Дмитром
Клячківським («Климом Савуром»!).
Слава повстанської столиці
північно-західних теренів Волині ледь не зникла 1946-го, коли червоні окупанти
вщент зруйнували невелике село, а вцілілих від постійних нападів людей вивезли.
Проте ще довго в Свинаринських лісах діяли поодинокі відділи нескорених, які
продовжували наводити жах на загарбників та їхніх прихвоснів… А з настанням Незалежності
люди знову повернули свої устремління до цього святого місця. Спочатку
облаштували древні поховання, згодом 2007-го, до 65-річчя створення УПА, було
встановлено пам’ятник героїчним повстанцям, чимало імен із яких вдалося
повернути з історичного небуття.
І от тепер настав час
відтворити хочу б одну споруду з усього архітектурного комплексу, який тут
функціонував 70 літ тому… А нагадування про славне минуле – в експонатах, серед
яких – документи та зброя часів минулої війни.
Поклавши руку на серце, слід
подякувати всім причетним. Але особливо – головному лісівникові Волині Василеві
Мазурику, який і під час перебування на посаді голови Турійської
райдержадміністрації чимало уваги приділяв вшануванню героїв Вовчака. Проте
Василь Васильович наголошує: найбільша заслуга в спорудженні криївки –
директора Турійського ДЛГ Андрія Гелетухи, лісничого Осівського лісництва Юрія
Гуславського та їхніх працьовитих підопічних. І, звичайно, підприємцеві та
депутатові Романові Микитюку, чиї фахівці втілили задум у реальність.
На урочистому мітингу теж
багато йшлося про правонаступність поколінь борців та героїв. Відкрили його керівники
районної влади, причому Ольга Черен та Леонід Марчанчин гарно доповнювали один
одного. «Бажаю кожному наповнити свої
серце патріотизмом!», «Наші героїчні попередники довели, що героїчний дух нації
є непереможним!», «Збудуймо таку Україну, де житимуть українські патріоти!» –
говорили вони.
Перший заступник голови
облради Олександр Пирожик, передавши вітання від керівника органу представницької
влади Валентина Вітра та народного депутата Анатолія Вітіва (бо вони не змогли
відвідати Вовчак з об’єктивних причин), нагадав: «Свобода», яку він
представляє, в цьому урочищі була завжди, незалежно від погодних умов та
політичних вітрів. І тому порадив деяким владним флюгерам не «міняти кашкетів»
залежно від того, хто на Олімпі влади, а завжди відстоювати інтереси
української нації. Щодо сучасного моменту, то Олександр Веніамінович
переконаний: усілякі перемир’я з ворогами рано чи пізно закінчаться, а тому
«маємо здобути право на життя лише в горнилі боротьби»!
Доповнив патріотичні нотки і
голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, зауваживши, що «в нелегкий час ми
прийшли на це хвилююче зібрання, бо Україна знову продовжує героїчну боротьбу
за незалежність». У той же час Володимир Петрович висловив переконання: «На це
святе місце завжди будуть приходити люди, особливо ветерани, які передаватимуть
молоді дух патріотизму та жертовності», тож «щойно відкрита та освячена криївка
– хоча й мала за розмірами, але це – початок великого музею, який розповідатиме
сотням і тисячам відвідувачів про героїчну боротьбу з усіма окупантами нашої
землі».
Принагідно Володимир Гунчик
зачитав Указ Президента України Петра Порошенка про нагородження керівника
ветеранської організації УПА Василя Кушніра орденом «За заслуги» III ст. та
особисто вручив йому державну нагороду. Василь Кушнір подякував Президентові за
таку гідну оцінку щоденної роботи всіх волинських комбатантів УПА та запевнив:
ворог не переміг нас 70 років тому, приречений він на поразку і зараз!
Окрім цього, до слова
запрошували й іншихдостойників. А гідним доповненням урочистостей став
натхненний спів вокальної групи Володимир-Волинського районного будинку школяра
на чолі з Людмилою Гендик та Олександром Архиповим.
Роман УСТИМЧУК.
Фото автора.
