В інформаційній війні
перемир’я неможливе…
На Волині починає діяти робоча
група фахівців різноманітних гілок влади та структурних підрозділів правоохоронних
органів задля протидії ворожій пропаганді.
Мета робочої групи –
налагодити співпрацю між владними структурами та ЗМІ, щоб протидіяти
інформаційній загрозі, і аж ніяк – не для цензури. Голова облдержадміністрації
повідомив, що питання інформаційної безпеки в державі обговорювали на нараді за
участю голів облдержадміністрацій в Адміністрації Президента.
«Інформаційна безпека – серед
важливих питань сьогодення, і особливо в період, коли бойові дії на Сході трохи
стихли, але ж діє вороже слово, – цитує керівника виконавчої гілки влади нашого
краю прес-служба облдержадміністрації. – Я ще раз наголошую: ніхто ніякої
цензури не запроваджує. Йде боротьба за інформаційний простір. Ми повинні
зробити все, щоб разом відбивати інформаційні атаки і викривати спотворену
інформацію».
Підтвердженням системного
підходу Володимира Гунчика до налагодження дієвої системи заходів із
контрпропаганди ворожій агітації та посилення вітчизняного державотворчого
інформаційного простору стало розпорядження голови облдержадміністрації №373
від 29 вересня ц. р., в якому функціональний обов’язок забезпечення «державної
інформаційної політики на території області» закріплено за ним особисто, а не
за заступником із гуманітарних питань, як це було раніше.
До слова, на виконання відповідної постанови
Кабінету Міністрів України в області триває робота із забезпечення північних
районів Волині впевненим сигналом державного телерадіомовлення.
А чи не першим практичним
кроком для вирішення проблем висвітлення як перебігу бойових дій у зоні АТО,
так і інформаційного супроводу процесів, які відбуваються в тилу наших військ,
стала зустріч, яку організували в приміщенні УСБУ у Волинській області. На неї
з одного боку прибули представники волинських медіа, а також органів виконавчої
влади (зокрема керівник прес-служби облдержадміністрації Галина Денисюк та
начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю
Ольга Чубара). З іншого – через галицьке бездоріжжя з півгодинним запізненням
приїхали зі Львова офіцери Західного регіонального
медіа-центру Міністерства оборони України підполковники Володимир
Скоростецький, Вадим Бакай і Тарас Грень.
Зустріч виявилася вкрай
потрібною та цікавою. Хоча, звичайно, дехто з присутніх працівників місцевих
ЗМІ залишився при своїй думці, адже тільки її вважає єдино правильною…
Отже, шановані прес-офіцери з
власного професійного досвіду (а Тарас Грень ще і з бойового, бо працював у
зоні бойових дій!) спробували і словами, і реальною амуніцією, і
відеоматеріалами пояснити колегам, що в сьогоднішній війні кожен журналіст фактично
став солдатами інформаційної війни, бо кожне його слово чи сюжет або працюють
на користь захисників України, або ллють воду на ворожий млин. Третього варіанта
– нема!
Чого прагнуть наші російські
вороги? І власноруч, і з допомогою некваліфікованих або безвідповідальних
«трудівників медіа-ниви» «дезорієнтувати українське суспільство, посіяти
сумнів, розчарування і страх».
Особливий інтерес у присутніх
викликала оцінка кадрових офіцерів та професійних військових журналістів щодо
взаємодії на лінії вогню між різноманітними підрозділами Збройних сил України
та великою кількістю добровольчих батальйонів. Загалом підполковники
Коростецький, Бакай і Грень високо оцінили бойові дії українських патріотів,
підкресливши, що ними на Донбасі зроблено чимало.
Хоча Тарас Грень наголосив:
дуже часто їхні представники намагаються присвоїти заслуги армійців тільки собі.
Наприклад, Лисичанськ звільнили підрозділи ЗСУ (95-та аеромобільна бригада та
30-та мехбригада) та просунулися далі, а для захисту здобутих рубежів прибув
батальйон «Донбас». І один із його представників (у балаклаві на голові) раптом
почав розказувати журналістам про героїзм, який вони проявили під час штурму
цього населеного пункту. А коли підполковник Грень зауважив, що це не
відповідає дійсності, то почув на свою адресу відверті погрози…
«Не розуміючи свого місця в
загальному бойовому строю, окремі батальйони насправді роблять багато шкоди», –
наголосив підполковник Бакай, навівши кілька прикладів, як добровольці самочинно
починали бойові дії, потім потрапляли під вогонь ворога, далі на виручку йшли
регулярні війська, які зазнавали втрат у живій силі та техніці… Та й
«засмічення радіоефіру» недальновидними добровольцями в зоні бойових дій
призводить до перехоплень розмов сучасною ворожою технікою, а потім по
запеленгованих цілях летять смертоносні снаряди… Й гинуть мобілізовані солдати
нашого війська…
«А із Семена Семенченка,
здається, взагалі зробили людину, якою хочуть замінити тих політиків, які вже
всім давно набридли!» – пролунала й така оцінка комбата-політика, який зараз
«воює» лише в студіях вітчизняного телебачення.
Взагалі, з кадровими
військовими та професіоналами в сфері військової журналістики важко не
погодитися. Та й масовий похід комбатів та інших семенченків на парламентські
вибори показує їхні справжні пріоритети в житті. Їх за балаклавою не сховаєш…
Щоправда, підполковники
доволі критично ставляться і до більшості українських генералів, які за два
десятки років загалом перетворилися на жменьку корумпованих та безініціативних
лампасоносіїв. Хоча є серед них і справжні професіонали. Один із них,
наприклад, під ворожим вогнем випробовував безпілотний літальний пристрій, який
після постачання у війська дозволить ефективно виявляти ворога навіть силами
батальйону.
Щодо особливостей співпраці
представників ЗМІ та ЗСУ, то гості зі Львова детально розповіли про механізм
акредитації у військових частинах, а також продемонстрували відеофільм про те,
що можна говорити та показувати в умовах війни, а що категорично заборонено.
Особливу увагу співробітники
Західного регіонального медіа-центру звернули не стільки на цензуру у
висвітленні бойових дій, як на розуміння журналістами величезної
відповідальності за результати своєї праці.
«Перш, ніж друкувати статтю
чи показувати по телевізору сюжет, треба самого себе запитати: кому це
потрібно? Що відбудеться після публікації чи телеефіру?!» – наголошує Володимир
Скоростецький.
Тому не негатив, а позитив
здатні наблизити Україну до перемоги, бо ті ж росіяни та сепаратисти пропагують
лише свої нікчемні перемоги, а не поразки від нашої армії. В цьому сенсі
особливу стурбованість викликають не тільки комбати-популісти, але й
представники інших категорій військовослужбовців.
«У нас коментують хід бойових
дій усі, хто завгодно. І навіть те, чого взагалі не розуміють, – переконаний
підполковник Вадим Бакай. – Дуже часто – це виправдання власного страху та
зради. Бо, повірте, у зоні АТО бойовий підрозділ, який справді воює на
передовій, ніколи не буде скаржитися, що в них щось погано!».
Тому аксіома інформаційної
суворої військової служби проста: кожен має займатися тим, що входить у його
службові чи посадові обов’язки. Іншими словами, кухарі повинні варити борщ, а
снайпери – влучно стріляти. І – не навпаки!
«Найголовніше: в зоні бойових
дій на Донбасі я побачив дуже багато людей, які готові за Українську державу
навіть загинути! І я став гордим за нашу державу та її людей», – підсумував
підполковник Грень.
І з ним важко не погодитися.
Наше ж завдання – посилити їхню готовність. Не до загибелі, а для переможного
закінчення війни!
А на завершення військові
журналісти продемонстрували вміст величезного та дуже важкого рюкзака, з яким
прибули зі Львова. Всередині виявилося захисне спорядження. Тож коли кевларову
каску «Черчілль» та бронежилет одягали ті журналісти, які не бояться поїхати
працювати на фронт, стало зрозуміло: важко на війні не лише морально, але й
фізично…
Володимир ДАНИЛЮК.
Фото автора.