Кандидат
у депутати від «Блоку Петра Порошенка» по Луцькому округу №22 Роман Іванюк під
час прес-конференції щиро зізнався, що і сам усвідомлював, і найрідніші
застерігали: політика – брудна річ, тож відповідно і на нього поллється чимало
негативу, особливо з боку опонентів. Проте він іде у депутати, бо не хоче їхати
за кордон, а прагне створити тут, в Україні і рідному місті зокрема, такі
умови, аби кожен міг почуватися європейцем. А для цього при владі потрібні
професіонали, готові не боротися за власні інтереси, а об’єднатися задля єдиної
мети. Саме на це робить ставку команда Президента, саме тому Роман Іванюк –
серед цієї когорти виважених людей.
–
Ми провели і ще проведемо у нашому місті низку заходів, спрямованих на збір
коштів для бійців у зоні АТО. Все відбувається в рамках проекту «Єднаємося
заради перемоги!». Це і турнір «Схід і Захід разом», і змагання з брейн-рингу
та всеукраїнської ліги КВК, – зазначив Роман Олегович. – Я – прихильник миру.
Переконаний: лише так – дипломатично і виважено – можна вирішувати будь-які
питання. У нашому випадку мир – це перемога.
Та
для початку варто розповісти, хто такий кандидат Іванюк, котрий готовий
захищати інтереси лучан у парламенті. Розпочинаючи прес-конференцію, Роман
Олегович зазначив: «Не хочу, аби це був монолог. Тож якщо будуть запитання –
перебивайте, запитуйте – я на все відповідатиму».
– Я
народився у Луцьку 1983-го року, – додав до автобіографії. – Мої батьки
постійно проживають у Луцьку. Дідусі поховані тут. Мій дідусь Володимир
Антонович очолював медицину області протягом 23-х років.
Роман
Іванюк розповів, що нині мешкає у Києві. Він – керуючий директор однієї з найбільших
інвестиційних компаній України (ТОВ «Конкорд Кепітал», авт.). Це –
тепер. А до того йому довелося поборотися за право бути успішним.
Так,
із допомогою Романа Іванюка, як він сам каже, було створено багато проектів.
Українські компанії отримали можливість створити нові підрозділи і залучати
людей до роботи, реалізовувати нові продукти. За словами кандидата, Луцьк поки
недооцінений як інвестиційний проект. Адже місто має гарне географічне
розташування: достатньо близько від кордону з Польщею, а також Білорусією, приблизно
рівновіддалене від Києва та Варшави.
– Тому
з точки зору інвестора, котрий орієнтується на Східну та Центральну Європу, є
логічним та ефективним розміщувати свої потужності саме у таких містах. Ми нині
всі за мир, – каже Роман Іванюк. – Але при цьому ще й мусимо будувати державу.
Одним
із перших завдань, яке би він зробив на місці депутата, котрий представлятиме у
Верховній Раді громаду Луцька, запевняє кандидат, це, звичайно, створення нових
робочих місць.
– Зовсім
недавно наша компанія мала зустрічі у Лондоні. Ми спілкувалися зі 150
інвесторами з усього світу, котрі розглядають Україну як партнера, – розповідає.
– Їх багато що лякає на глобальному рівні. От коли мене запитували, що, на мою
думку, має зробити Україна, аби стати привабливою для людей, які захочуть розвивати
тут бізнес, я відповів: «Яке значення має моя думка? Головне – що потрібно тим людям,
котрі можуть тут працювати». А додаткові гроші для нашої держави – наче ковток
повітря.
Про
що ж ідеться? За словами Романа Іванюка, у Великобританії дуже багато грошей і там
підприємці хочуть лише одного – вигідно їх інвестувати.
–
Тож перше, що потрібно інвестору, – це захист права власності, – запевняє
фахівець з інвестицій. – Але не на словах, а на ділі, і то підкріплений судовою
реформою. В Україні має бути довіра до суду та його рішень, тож і в інвесторів
з’явиться довіра до нас. Мої знайомі, які є гарними юристами, вже працюють над
проектом судової реформи при Адміністрації Президента. Це вже відбувається.
Тепер для імплементації цієї реформи потрібна лише єдина воля.
Щодо
Луцька. Кандидат каже, що у нашому місті також потрібно створити інвестиційний
проект на зразок «Луцьк – місто інвестицій».
Можливостей
багато – треба лише все обдумати. Роман Іванюк каже, що як приклад можна узяти
авіаційний завод «Мотор», який би не ремонтував, а й навіть виготовляв хороші
двигуни.
–
Треба поїхати за кордон і просити інвестора інвестувати сюди свої гроші, – каже
Роман Іванюк. – Але тут результат безсумнівний, адже один такий об’єкт дасть
3-5 тисяч робочих місць.
Або,
наприклад, чому б іноземному інвестору не розмістити в одному з автомобільних
підприємств свою філію і додати ті ж робочі місця? Чому б не побудувати у Луцьку
підприємства переробної галузі?
–
Я не політик, – наголошував Роман Іванюк. – Тож не вмію розводити демагогію,
просто кажу речі, які можливо виконати. Головне нині – максимально забезпечити
присутність депутатів, які би підтримували прогресивні реформи, а також були
здатні працювати у комітетах.
Тож
логічно, що після цих запевнень журналісти зачепили тему реформ – медичної та
пенсійної.
–
Нам вкрай необхідно провести реформи у медицині, пенсійній сфері та освіті, –
відповів кандидат. – Ми всі проголошуємо, що у нас є безкоштовна освіта та
медицина, але це вже давно перестало бути правдою, просто політики не хочуть
визнавати такого непопулярного кроку.
Я
ж не боюся сказати: нам треба зробити медицину приватною, напівприватним – пенсійне
забезпечення, тоді все запрацює. Багато хто каже: як так можна, то ж означає
забрати у людей те безкоштовне, що у них є. Я не згоден. Уся Європа так працює –
люди там значно багатші.
Щодо
пенсійної реформи та правильності чи ні рішення щодо підвищення пенсійного
віку, то, за словами кандидата, весь цей час усім треба працювати, працювати і
ще раз працювати. А вже тоді можна буде подумати, знижувати пенсійний вік чи
ні. Адже тут усе залежить від рівня життя.
– Я
проти депутатської недоторканності, – однозначно запевнив кандидат, коли
торкнулися наболілого, і пояснив: – Можливо, мені легше це казати, адже я не
бізнесмен, не маю особистих інтересів, не захищаю жодних капіталів, тож нема за
що переживати. Я за відповідальність. Вважаю, що громада, котра вибрала цього
депутата, повинна мати право відізвати його. Це нормально. Я сам запропоную і проголосую
за цей законопроект. Я за децентралізацію. Централізацію було придумано в
радянську епоху для контролю над регіонами. Були під час цієї прес-конференції
і розмови про питання буденні, але не менш важливі – будівництво у Луцьку
сміттєпереробного заводу. Про це багато говорять, але досі проект так ніхто не
реалізував. Так само – і в банківській сфері. Роман Олегович каже, що на собі
відчув ситуацію із виплатою валютних кредитів.
– Вважаю,
що державні банки мають узяти на себе ініціативу, залучити кошти під 12% річних
та вийти на ринок із пропозиціями для молоді. Мають бути дешеві кредити щодо
купівлі житла. А це відповідно підтягне багато інших сфер.
Якщо
лучани вирішать і все ж оберуть мене до парламенту, то розподілятиму свій час
приблизно порівну між проблемами Луцька – на інвестиційні проекти – та
загальнодержавні реформи. Мені не соромно подивитися кожному у вічі, бо не маю ганебного
минулого, досягнув усього сам. Я просто хочу отримати таку країну, в якій буде
комфортно жити.
Світлана
ГАВРИЛЮК.
Фото
автора.