Війна на
Сході забрала життя вже двох синів Ратнівщини.
21-річний
Микола Повх із с. Велимче був меншою дитиною в сім’ї, загинув під Донецьком. А
уродженець смт Ратне, 26-річний Іван Тричук пройшов Волноваху, вийшов живим із
Іловайського котла, але додому повернувся з такою душевною травмою, що втратив
сон та спокій. Від того, що йому «постійно смердять ті трупи», не знайшов сили
жити далі. «Тож тепер усією громадою район допомагає вдові Марині і двом
осиротілим діткам трьох- та однорічного віку, – розповідає голова райддержадміністрації
Лариса Цепух. – Щоб допомагати Марині з отриманням пільг, оформляємо документи.
А для збору коштів тим нашим землякам, які зараз у складі батальйону
тероборони, проводимо благодійні концерти. Під час вечорів аматори сцени
виконують пісні. А ще жінки ридають, коли наша Тетяна Панасюк декламує поезію «Жінко,
чого ви плачете?». Бо вірш, написаний Христиною Полянською, дійсно бере за живе…
Жінко,чого Ви плачете?….
Ваш син – герой…
Ви що – не бачите….
Ще цей хлопчина. І он той…
Героєм був мені завжди…
з тих пір, коли
почав іти…
з тих пір, коли
сказав він «мама»…
я так раділа…так ридала…
Від щастя сльози проливала…
так, ніби знала…ніби відчувала…
я так його тримала…так оберігала…
та все ж пішов…за іншу битись маму….
мені ж залишив вічну рану…
А я дзвонила, кажу: «Сину,
іди додому, бо
там гинуть…»
А він: «Неправда…тут
все мирно…»
Мені від того було дивно…
І я його чекала…так чекала…
він вернеться…я вірила…я знала….
І він приїхав не колись…а нині….
виходжу я…дивлюсь…
моє дитя у домовині…
«Як справи, синку? Ну кажи, як справи?..
Чого мовчиш… Не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі…вставай…ти хочеш так лежати?
Втомився, певно…вирішив поспати….
Боже … я тебе
укрию..ти
ж такий холодний…
живіт запав…напевно,ще й голодний…
ходи,я
вже на стіл накрила…
Ходи, тебе чекає
вся родина»…
А люди кажуть, що
здуріла…
що мертву так трясу дитину…
Та що ті люди…що вони там знають…
Мій син – герой…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ…