А
тому на 70-річчя Перемоги над нацизмом та фашизмом нам треба готуватися до ролі
непроханого гостя на чужому святі тріумфу. А, може, Незалежній Україні взагалі
слід забути про паради та мітинги на 9 травня з приводу Великої Вітчизняної, бо
в результаті Другої світової наш народ отримав замість коричневого окупанта
такого самісінького завойовника, але червоного кольору?! І чи не час відзначати
закінчення війни в Європі як день смутку про мільйони загиблих не 9-го, а 8-го
травня, як це робить увесь цивілізований світ, бо акт про капітуляцію гітлерівської
Німеччини за європейським часом було підписано саме цього дня, тоді як за московським
часом уже наступило 9-те травня?
Проблема
ще у й тому, що нинішні правителі Росії послідовно привласнюють результати
Перемоги народів колись спільного Союзу над гітлерівською Німеччиною та її
союзниками з числа режимів та військ Румунії, Іспанії, Італії, Угорщини,
Хорватії, Фінляндії, Словачиини, Австрії та Японії. Так само стирається з
пам’яті суспільства й та обставина, що створена СССР спільно з США та Великою
Британією в 1941 р. Антигітлерівська коаліція, яку підтримували європейські
народи окупованого нацистами континенту, була основною причиною тріумфу над
Третім Рейхом. Правда, саме вони – країни-переможниці – ще під час боїв Другої
світової, на конференції Іосіфа Сталіна, Уїнстона Черчіля і Франкліна Рузвельта
в 1943-ому розкроїли політичну карту в Європі таким чином, що в окупованої
сталіністами України на довгі десятиріччя було відібране право на
самовизначення. Власне, так само, як і в усіх інших держав Східної Європи…
Після
війни саме трикутник США-СССР-Велика Британія створив Організацію Об’єднаних
Націй, куди, враховуючи величезні втрати нашого народу в боротьбі з
гітлерівськими окупантами, було запрошено й представників УРСР. Потім наддержави
увійшли в Раду безпеки ООН – найвищий орган, що намагається координувати
взаємовідносини на цілій планеті. Після розвалу СССР «правонаступником» у
Радбезі стала саме Росія, а статут цієї шанованої організації дозволяє Кремлеві
накладати заборону (вето) на будь-які спроби засудити агресію Росії в Криму та
на Донбасі.
Тому
й поводиться так зухвало й безкарно нинішній володар Кремля, що дієвих та
реальних механізмів впливу на нього світова спільнота навіть через 70 літ після
закінчення Другої світової так і не створила. А виступ міністра закордонних
справ Сєргєя Лаврова 6 листопада ц. р. укотре підтвердив: 9 травня наступного
року ми станемо свідками чергової історичної істерії та маніпулювання на тему
Великої Вітчизняної війни. В усякому випадку, виконуючи настанови Владіміра
Путіна Сєргєй Лавров заявив перед учасниками однієї з наукових конференцій:
«У травні 2015-го ми разом будемо відзначати 70-ту
річницю Перемоги в Великій Вітчизняній війні. Разом із громадськими
організаціями співвітчизників нам треба буде продовжити зусилля з увічнення пам’яті
полеглих, збереження історичної правди, протидії героїзації нацизму та ревізії
підсумків Другої світової війни. Уроки історії вимагають безкомпромісної
боротьби з будь-якими проявами расизму та расової дискримінації, ксенофобії,
агресивного націоналізму та шовінізму».
Тому можна не сумніватися: 70-річчя Перемоги в Великій
Вітчизняній війні наш «старший брат» використає для виправдання своєї ролі «жандарма
Європи» та посилення звинувачень України в «героїзації фашизму» та «агресивного
націоналізму».
Роман УСТИМЧУК.
На фото МЗС РФ: виступає Сєргєй Лавров.