У
володимир-волинському селі Зимне рятуються сонцем і деревами.
От що то значить молодість! У 21
рік ставши сільським головою, В’ячеслав Католик настільки сподобався громаді,
що от уже вісім літ під його керівництвом вирує сільське життя.
Скажете:
із «вирує» перебільшую. От і ні. Бо коли голова перелічує всі ті хороші справи,
що їх вдалося зробити із 2006-го, ручка не встигає записувати. А що робота не
перестає кипіти й дотепер, красномовно розповідають аж червоні від розмов
телефони.
Раз у
раз піднімаючи мобільні в обох руках, В’ячеслав Артурович перепрошує: хлопці
водогін роблять – мусиш кожен їхній крок координувати. А ще виявляється: ветха мережа
(що для більшості сіл і так за розкіш) мешканцям Зимного вже не подобається. Бо
тут навчилися жити не зі словами «аби не гірше», а з правилом – «хочу краще».
Першим
кроком до ліпшого життя стала газифікація с. Фалемичі (це та сама сільрада).
Потім захотіла молодь садочка для дітлахів. Зробили. Причому – з енергоощадними
вікнами, дверима, новим дахом. Згодом, як ляльку, причепурили сільську
бібліотеку, а дітям подарували п’ять комп’ютерів, під’єднаних до Інтернету. Без
уваги не лишилася місцева школа, де замінили абсолютно всі вікна. А після того,
як забезпечили «все краще – дітям», подбали за комфортну роботу в бюджетних
установах, що діють на території п’яти довколишніх сіл.
Почувши
про величезний пласт зробленого, ви, певно, запитаєте: а де ж такі грошиська
взяти? Адже йдеться не за тисячі – мільйони гривень!
– Насправді
грошей у нас небагато (70% коштів, що ними оперуємо, – це дотація). Просто
навчилися мінімум фінансів витрачати з максимальною користю, – пояснює голова.
– От, до прикладу, порахував, що, гріючись газом, ми фактично спалюємо всі
гроші сільського бюджету. Значить – треба шукати заміну. Обдумали різні
варіанти й зупинилися на дровах. Тим паче, на території сільради чимало старих
дерев, які потребували санітарної рубки. Визначившись із котлом, взялися
думати, як здешевити його купівлю. Для цього брали участь проектах, завдяки
котрим частину вартості котла давали організатори проекту, ще частину – бюджет,
а решту – місцеві жителі.
Ось так
– без поспіху, але цілеспрямовано – в Зимненській сільраді стали повністю
незалежними від дороговартісного газу. Приміщення «контори», Будинку культури,
школи й дитсадка опалюють дровами (і від того, повірте, тепло). А зекономлені
на газі кошти спрямовують на інші, теж важливі для громади потреби.
– До
недавнього часу мали серйозну проблему з вуличним освітленням на масиві
«Зимне-1», де розташовано 36 дворів. Річ у тім, що саме на тамтешніх вулицях
пролягла об’їзна дорога Володимира-Волинського. І коли машини женуться, а
пішохода не видно – з цим треба було щось робити, – продовжує В’ячеслав
Католик. – Після того, як жителі вкотре пожалілися, сказали: згідні частину
власних грошей витратити, я запропонував узяти участь у проекті ПРООН (в його
дієвості ми переконалися ще раніше, на умовах співфінансування замінивши вікна
у школі).
Скористатися
коштами ПРООН на вуличне освітлення тоді розраховувало 40 сільських рад із
усієї Волинської області. Але отримали їх тільки Зимненська і Тростянецька (це
Ківерцівський р-н).
– У
своїй заявці ми розповіли, що плануємо не просто встановити 28 ліхтарів, а хочемо оснастити їх сонячними батареями.
Вказали на життєво важливій ролі такого освітлення. Гарантували свій фінансовий
внесок у цю справу. І таким чином у серпні реалізували задум на 320 тисяч
гривень, із яких 220 – отримали від ПРООН, по 36 – із обласного та районного
бюджетів, а ще 25 тисяч люди здали самі (це вийшло по 460 гривень із кожного
освітленого двору, хоча заможніші жителі скидалися й побільше), – зауважує
В’ячеслав Артурович.
Здавалося
б, програму мінімум виконано? Але де там! Щоб економити ще більше, сільрада
взялася за утеплення дитсадка. А жителі масиву «Зимне-1» вже ходять до
сільського голови, аби через участь у проектах забезпечити домівки якісною
питною водою.
– Наразі
рідина, яка тече із кранів, має великий вміст нітратів, заліза, інших шкідливих
домішок. Тобто взагалі не придатна до вживання. Люди хочуть «тягнути» воду з
Володимира-Волинського. А це задоволення – не з дешевих (обійдеться приблизно у
дві тисячі євро), – підрахував голова. – Тому на початку 2015-го плануємо
виготовити проектно-кошторисну документацію, підшукати під це міжнародний чи
загальноукраїнський проект, і як тільки надійдуть гроші – братися за їх
освоєння.
Приклад
Зимненської сільради, яка давно вже позбулася газової кабали, а економити
навчилася навіть завдяки сонцю, мала б стати орієнтиром для кожної громади. Бо
ставши самодостатніми енергетично, зуміємо здобути і політичну незалежність.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.
