Від
індійського Візового центру у Луцьку не «смердить», а попахує… хронічним порушенням
українського законодавства. Тхне, як брудними солдатськими кальсонами, які
колись прали в цьому ж приміщенні…
Коли ми надсилали запити спочатку до
керівництва міста, а згодом – обласного управління містобудування та
архітектури з проханням навести хоча б якийсь лад на території, де постійно
збирається чимало охочих отримати польську, болгарську, грецьку, литовську чи
шенгенську візи (Візовий сервісний центр на вул. Рівненській, 26), то й
подумати не могли, що ні в одному, ні в іншому зі згаданих відомств офіційно і
знати не знають про таке «заморське диво» у Луцьку!
Щоб
читачі зрозуміли ситуацію, потрібна передмова.
«Волинська
газета» давно намагається пробити міцні мури незрозумілого індійського бізнесу
на візах, що процвітає у нашій області. Та й не відкриємо зараз великого
секрету, коли скажемо: всі, кому хоча би раз доводилося втрапити у ситуацію
оформлення віз через цей сервісний центр, проковтнули чимало принижень. Бо ж
там не те що автівку припаркувати нема де, а й справити природну потребу у
приміщення з охороною клієнтів, на котрих же й наживаються, не впустять. Та що
казати: тут навіть вуличним туалетом досі не розжилися! Ну, а розповідь про те,
як кілька наших «туристок» із Горохівщини ночували під дверима «вікна в Європу»
в коробках з-під телевізорів, узагалі жодних коментарів не потребує…
Ще
одна загадкова перепона для з’ясування істини: достукатися до адміністрації
таємничої фірми «VFS Global», яка заправляє в Візовому центрі, – теж фантастична
справа. Тому треба йти до своїх – місцевої влади.
І
от що з тих «походеньок» вийшло. Як ми вже розповідали (стаття «Від воріт
Євросоюзу і досі.. «смердить» у номері від 14 серпня ц. р., №33 (977), перша
відповідь за підписом заступника Луцького міського голови Тараса Яковлєва…
здивувала. Нам коротко і чітко пояснили: інформація про діяльність такого
об’єкта за вказаною адресою в міському управлінні містобудування та архітектури…
відсутня.
Звертаємося
в обласне: адже наївно вірили у, здавалося б, очевидне: якщо така бурхлива
діяльність контролюється не на рівні Луцька, то на рівні області – точно.
Відповідь не забарилася. Нам повідомили, що запит переадресовано у структуру,
котра й безпосередньо відповідає за таку ділянку роботи. А це… – управління
містобудування та архітектури Луцької міської ради.
Постукавши
у ті ж двері вдруге, ми отримали більше інформації (вже за підписом багаторічного
заступника Луцького міського голови Лариси Соколовської).
«Виконавчими
органами міської ради не розглядалося питання реконструкції частини приміщень
торгового закладу, які належать окремим суб’єктам (громадянам) на праві
приватної власності, під Візовий центр», – цитуємо.
А
далі – інформація про відсутність проектно-дозвільної документації на
реконструкцію торгового закладу під офісні приміщення (то це, виявляється,
торговий заклад!).
Потім
– ще цікавіший текст:
«Припинення
або заборона функціонування вказаної установи може розглядатися лише в судовому
порядку. Однак це може спричинити незручності в отриманні відповідних послуг
(віз) жителями області та прилеглих територій».
Чомусь
одразу захотілося подякувати. Від імені всіх, хто хоча би раз у тому візовому
центрі отримував насправді безкоштовну польську візу за 20 євро (а то й більше,
бо під дверима сервісного центру чекають умільці підзаробити, тож до всього
додаються й усілякі інші платні послуги), спав кілька ночей у картонних
коробках від телевізора, стояв під палючим сонцем обідньої пори по кілька днів
підряд або «загартовувався» морозними ранками і вечорами. Словом, дякуємо за
зручності і за те, що не хочете їх навіть спричиняти дискомфорту!
У
тій же відповіді нам сказали, що «на адресу ПП «Візовий сервісний центр»
надіслали лист із вимогою надати містобудівний розрахунок реконструкції частини
торгового центру під офісні приміщення візового центру, дозвільний документ про
готовність об’єкта (офісних приміщень) до експлуатації. В разі відсутності
вказаної документації ПП «Візовий сервісний центр зобов’язано замовити в
ліцензованій проектній організації робочий проект реконструкції (в т. ч. схему
організації дорожнього руху) та провести відповідні роботи згідно з вимогами
чинного законодавства».
А
ще пообіцяли: якщо все вищеперераховане не відбудеться, то питання винесуть на
засідання виконавчого комітету, депутатського корпусу міської ради.
Це
тішить. Тішить, що майже через три роки після гучного відкриття «крутої» установи
таки спробують розібратися з документацією та правовими підставами кипучої
діяльності індійської фірми «VFS Global».
Але
як так могло статися, що установа, котра напівпідпільно поселилася в
недобудованому торговому центрі, не просто запрацювала на повну потужність, а
була відкрита з бризками шампанського, кольоровими кульками біля входу, святковим
шикуванням працівників, перерізанням червоної стрічки з участю високодостойних
представників не лише місцевої влади та індусів-бізнесменів, але й польських
дипломатів?!
Український персонал приречений стояти струнко…
На фото з порталів та газети «Монітор Волинський»: так перерізали червону стрічечку; віп-персони, які після відкриття індуського Візового центру «замочили» справу келихом шампанського
Отже,
20 квітня 2012 р. в обласному центрі Волині на вул. Рівненській у Луцьку
відкрили цей злощасний візовий центр. Колись у цьому приміщенні був пральний
комбінат, де переважно «доводили до пуття» нижню білизну солдатів Радянської
армії Луцького гарнізону. Потім споруда фактично не використовувалася, згодом у
ній відкрився черговий магазинчик. І нарешті разюча зміна – «вікно в Європу»!
У
церемонії відкриття взяли участь тоді ще заступник голови облдержадміністрації з
гуманітарних питань, депутат облради Олександр Курилюк, заступник Луцького міського
голови, депутат облради Василь Байцим, голова Луцької районної ради Ігор
Волошенюк, тодішній та нинішній начальник управління міжнародного співробітництва
та європейської інтеграції облдержадміністрації Андрій Ломага та Генеральний
консул Польщі в Луцьку Марек Мартінек та навіть представник фірми «VFS Global»!
Так,
сам Марек Мартінек згодом був утягнутий у гучний міжнародний візовий скандал,у
результаті якого постраждав та взагалі покинув терени нашої держави. Нехай не
можна знайти точки дотику із загадковими індусами, щоб добитися від них
елементарних відповідей на прості питання. Але ж представники нашої влади таки
мали знати, що пропонують клієнтам Візового центру (причому, не лише нашої
області!), перед тим, як перерізати червоні стрічечки?! А, як виявилося, ніхто
не поцікавився навіть наявністю чи відсутністю необхідної документації…
Сміх
і гріх: під час відкриття установи тодішній генконсул Марек Мартінек,
розповідав, як пункт прийому візових анкет полегшить нашим громадянам доступ до
отримання віз, а згадані представники влади щиро дякували за таке «покращення
вже сьогодні», турботу про українців та їхнє зближення з Європою, котре, як
відомо, в результаті завершилося розгоном Євромайдану, Революцією гідності,
втратою Криму і війною на Сході, кінця-краю якій не видно….
Лише
ті, для кого так старалися, як не дивно, наче у воду дивилися: у коментарях під
інформацією про відкриття одразу з’явилися слова «великої подяки». Мовляв,
відфутболили подалі від офіційних дипломатичних представництв іноземних держав
до індусів-бізнесменів, та ще й платити їм заставили.
Враженими
лишилися і туристичні фірми. Після відкриття візових центрів ліцензовані туристичні
компанії змушені подавати своїх клієнтів виключно через Візовий центр, що,
звісно, зайвий раз спонукало туроператорів залізти у кишеню і так небагатих
українських любителів мандрівок.
Чому
так відбувається, відповідь треба шукати, власне, не в Луцьку чи Києві. Просто
кілька років тому в країнах Євросоюзу стало модним укладати договори з
приватними фірмами, котрі допомагають громадянам України подавати документи для
оформлення віз. Рішення ухвалені на рівні глав держав та урядів, тому візові
центри відкрилися на основі конкурсних та тендерних процедур. Жодне генеральне
консульство будь-якої країни Центральної та Східної Європи не може втручатися в
процес діяльності цих пунктів, а лише зобов’язане отримувати від них для
оформлення візові документи та передавати вже готові закордонні паспорти.
Проте
це абсолютно не знімає з української сторони елементарних зобов’язань. Місцева
влада, не втручаючись у роботу закордонних фірм, повинна контролювати
законність їхньої діяльності та здатність надавати громадянам України весь
пакет послуг із дотриманням елементарних вимог. Цього в Луцьку 30 місяців тому
чомусь не відбулося.
Щодо
самої фірми-переможця, то у Всесвітній мережі про «VFS Global» є досить багато
інформації. Все відкрито! Компанія – індійська, зареєстрована на острові
Маврикій, а її центральний офіс – в індійському Мумбаї. У європейських ЗМІ
можна також знайти інформацію, що індус, який є власником всього цього бізнесу «для
людей», у середині 90-х переїхав до Франції…
Очевидно,
загадковий власник «візових благ» за наші гроші до Луцька особисто на відкриття
не їхав. А от його колега, котрий удостоїв наше місто високої честі побачити
його персону, очевидно, паркувався прямісінько під дверима новоствореного офісу,
де зупинка та стоянка автомобілів категорично заборонені. Й ніхто навіть
порушення Правил дорожнього руху не зафіксував і до адміністративної
відповідальності не притягнув. А раз так, то нехай люди мокнуть, мерзнуть, непритомніють
під палючим сонцем і платять, платять, платять…
За
що й кому?!
Світлана ДУМСЬКА.
.