Хоч і розпочався Різдвяний піст, але грудень багатий
на різні присвятки. Та й молодіжні зібрання в цьому місяці
відбувалися майже щодня.
Третьою Пречистою називають 4
грудня. За давніми переказами, цього дня Бог відпускає праведні душі подивитися
на своє тіло, а тому свято називають «Виденням». Тому категорично забороняється
шити.
Дуже важливо, хто цього дня
першим увійде до хати, бо, відповідно до народних вірувань, перший гість
приносить у дім свою енергетику – на щастя або на нещастя. Отже, якщо це молодий,
здоровий і грошовитий чоловік, то віщує здоров’я та добробут усій родині. Коли ж
хворий дідусь – значить, цю родину чекають хвороби й нестатки протягом
наступного року. Найгіршою вважається ситуація, коли першим гостем стає літня
жінка. Саме тому старі люди цього дня старалися сидіти вдома, до чужої домівки
не заходити, аби негараздів не віщувати. Коли цього дня хтось сторонній захоче позичити щось – це теж
недобрий знак.
А ось у канун святої
Катерини, із 6 грудня, дівчата починали ворожити, аби дізнатися в першу чергу,
чи вийдуть заміж наступного року, чи зустрінуть свого судженого. Гадання
тривали аж до старого Нового року (до 13
січня). Цього вечора зривали в садку гілочки вишні і ставили у воду. Якщо до
Різдва вона розквітне, то дівчині варто чекати сватів. Чому вишня? Бо вона
символізує гарну долю, процвітання.
Хто не встиг звечора зірвати
гілочку вишні, міг це зробити 7 грудня, на Катерини. Це свято жіночої долі. Якщо
дівчина довго не могла вийти заміж, знімала із себе хрестик та несла до ікони саме
святої Катерини, аби вона були милостива до неї і подарувала гарну долю.
Хоча 7 грудня – жіноче свято,
готувалися до нього й хлопці. Напередодні вони постили сім п’ятниць, аби Бог
послав їм добру і гарну жінку.
На Катерини вранці дівчата
одягали білі сорочки та босоніж вибігали на сніг, аби дати рушника перехожому.
Якщо зустрічали добру людину – означало, що дівчина вимолила добру долю.
Увечері молодь збиралася на
вечорниці, але не танцювали і не співали, готували пісні страви.Дівчата опівночі насипали
в миску каші і йшли на двір кликати судженого на вечерю, примовляючи: « Іди,
іди, суджений, кашу їсти!». Звідки загавкає пес, туди й заміж піде. Або ж кожна
з дівчат вилазила по черзі на ворота, тримаючи в руках миску, і тричі гукала: «Доле,
доле, йди до мене вечеряти!». Якщо заспіває півень, вважалося, що «доля
обізвалася», якщо ж ні – то «оглухла і голосу не чула».
З настанням Катерини люди
чекали лютих морозів…
Часи минають, а дівчата й
нині продовжують ворожити, намагаючись дізнатися про свою долю. Погодьтеся,
кожна хоч раз пробувала довідатися, що її чекає в майбутньому. Отож,
дівчатонька, не проґавте шансу!
Народні прикмети:
На святу Катерину ховайся під перину.
Катерина по воді, то Різдво по льоді.
Як на Катерини холодно, то буде голодно.
Наталія ГЛАВНІЧЕК.