Бути чи не бути теплу у квартирах, жити
чи вмерти комунальним підприємствам, критикувати владу чи оцінювати власні
вчинки?..
Вибір дійсно є. Але чи завжди? Своїми
поглядами на життя міста поділився заступник директора ДКП «Луцьктепло», голова
Волинської обласної організації спілки офіцерів України, депутат Луцької
міської ради Артур Василевський.
– Скажіть відверто: причина непостійної
подачі гарячої води та тепла у наших квартирах – ситуація у державі? Чи є ще
якась, місцева?
– Проблема
з опаленням квартир та подачею гарячої води дійсно може виникнути саме з
причини обмеження постачання енергоносіїв. І це вона загальнодержавна. Також існує,
як ви сказали, місцева складова: це дуже низький рівень оплати за послуги, які
надало ДКП «Луцьктепло». Цим грішать як державні та приватні організації і
підприємства, так і населення. Бо ж не отримавши цих коштів, нашому підприємству
дуже складно утримувати в технічно справному стані котельні та мережі.
– Чи економляться енергоресурси за умови
періодичних увімкнень і вимикань опалення, як було у листопаді, а також часових
обмежень подачі гарячої води?
– На
мою думку, у цих заходах немає ніякої економії газу ні для держави, ні для ДКП
«Луцьктепло». Якщо гаряча вода не тече з крана, населення шукає можливості
отримати її іншим способом. І найпростіше – підігрівати воду на газових плитах.
Окрім того, необхідно враховувати ще і той факт, що періодичне припинення і
відновлення роботи котлів призводить до суттєвих непродуктивних втрат теплоти і
природного газу.Тобто така економія виглядає дуже сумнівною.
– А хто ж був «за»?
– Точно
не керівництво ДКП «Луцьктепло».
– Не боїтеся ситуації, що зростуть борги
після такого стрімкого підняття тарифів?
– Звісно, ми прогнозуємо цю ситуацію. Але
треба визнати: в Україні дійсно були неадекватні тарифи на теплопостачання та
гарячу воду – люди оплачували лише частково отримані послуги. І хто мав покривати
цю різницю? Настав час, коли держава не може цього робити, відповідно поступово
тарифи піднімаються до економічно обґрунтованих. І це не примха керівництва ДКП
«Луцьктепло», це вимога Кабінету Міністрів України, вимога часу.
– Якщо так міркувати, то держава
спочатку мала би забезпечити відповідним рівнем зарплати. Але то вже питання
риторичне… Іще одна незворушна тема, котру ви зачіпаєте вже протягом кількох
сесій, отримали навіть підтримку депутатів та Миколи Романюка, а тролейбусна зупинка
як стояла коло готелю «Україна», так і стоїть. Чому вона така незворушна?
–
Щодо риторичного питання… Держава могла б підняти рівень заробітної плати
населенню, але вимушена витрачати кошти на дотації підприємствам, які надають
послуги з тепло- та водопостачання, щоб покрити різницю в тарифах. Саме ту
різницю, яку не сплачує населення через занижені тарифи…
Щодо
зупинки, то питання настільки складне, як і просте. Начебто всі розуміють: там,
де нині зупинка, їй не місце. Але й перенести не виходить. Та й усе робилося з
умовою тимчасовості… Вона дійсно
ускладнює і рух на перехресті проспекту Волі та вулиці Винниченка. Депутати міської
ради і міський голова не проти повернути її на місце. Але, на мою думку,
спротив був із боку колишньої голови Волинського окружного адміністративного
суду – ну дуже вона (Марія Александрова, – авт.)
хотіла зробити із будинку суду своєрідну оазу. Дуже вірю і сподіваюся, що
нинішній голова адмінсуду зробить усе від нього залежне для того, щоб перенести
зупинку на старе місце задля безпеки громадян.
– У Луцькій раді віднедавна
започаткували практику ліквідації комунальних підприємств. Чи не здається вам,
що ризикуємо опинитися біля розбитого корита, коли вже й продавати не буде що?
–
Ні, я підтримую такі ініціативи. Адже є підприємства, які не тільки не
приносять жодної користі, а й стали тягарем для міського бюджету. От,
наприклад, КП «Луцькреклама». Для чого було створювати це комунальне
підприємство, якщо роботу успішно виконувало чотири людини відділу реклами у
складі управління розвитку підприємництва та реклами!? Надходження до бюджету
становили більше двох мільйонів гривень на рік. Нині КП «Луцькреклама»
дотаціями забирає із місцевого бюджету близько 500 тисяч гривен, а надходження
зменшилися на 25%. Натомість зарплатня на цьому підприємстві – найвища серед
усіх комунальних.
За
останні 3-4 роки вирішено багато питань життєдіяльності лучан, але, на жаль,
занадто багато охочих тільки критикувати владу натомість нічого особисто не
зробивши для міста. Але кожен вибирає свою роль у житті: бути «слоном» чи
залишатися «моською».
– Ще одне питання до вас як голови
Волинської обласної організації Спілки офіцерів України: яка проблема
соціального забезпечення військових потребує вирішення? До речі, мені відомо: у
переддень свята представників Збройних сил України вам присвоїли звання
підполковника. Вітаю!
–
Дякую. А щодо цього питання… Я вважаю, що найбільш болючим є забезпечення
житлом військових – як діючих, так і у запасі та відставці. Свого часу з Державного
бюджету виділяли субвенції для будівництва та придбання помешкань
військовослужбовцям запасу та відставки, а також військовим, які виконували
інтернаціональний обов’язок. З часів президенства Віктора Ющенка, ці субвенції
були скасовані, і з 2005 року жодної копійки на це не було виділено.
Нині
жваво обговорюється питання надання житла учасникам АТО. Так, це герої і вони
потребують уваги держави. Відповідно – повинні бути забезпечені житлом. Але
держава не може забувати і про тих, хто сумлінно виконував свій військовий
обов’язок, і вже понад 30 років стоїть у черзі на отримання жила. На жаль,
багато офіцерів та воїнів-інтернаціоналістів уже пішли з життя, так і не
дочекавшись гарантованих державою квартир.
Сподіваюсь,
влада повернеться обличчям до тих людей, які стояли та стоять на передовій у
тяжкий для держави час.
Слава
Україні!
– Героям слава!
Розмовляла
Світлана ДУМСЬКА.