Волонтери закликають усіх нас провідувати бійців у лікарнях,
як це роблять діти із села Старосілля Маневицького району.
Ця війна змінила всіх нас. Іншими стали і наші діти. Ті діти, котрі ще тільки
минулого 9-го травня йшли до стареньких ветеранів і записували сказане про
війну. А тепер вони приходять до солдатів – молодих, відважних, але поранених
або й навіть скалічених. І навіть про те, що сталося, запитати не наважуються…
Учні школи с. Старосілля Маневийцького р-ну вже давно записалися у
волонтери.
– Діти самі просять поїхати, все організовують, а ми, у свою чергу, не
можемо не підтримувати таких бажань, – каже директор Старосільської ЗОШ І-ІІ ст.
Анатолій Бричка.
Але то він не договорює. Бо насправді тут без його власної ініціативності й
активності не обійшлося. Анатолій Микитович із першого дня готовий був іти
захищати державу у саме пекло. Через певні причини не вдалося. Тепер же допомагає і підтримує
бійців тут – чим може. І дуже шкодує, що своїм здоров’ям і життям доводиться
жертвувати таким молодим.
Не так давно діти цієї школи разом із директором приїздили у Луцький
військовий гарнізонний госпіталь – привозили продукти харчування, а до того –
медикаменти. Тепер же пригощали солдат свіжими домашніми пиріжками та солодощами. А ще одягнули бійцям на руки
патріотичні браслети-обереги, сплетені власноруч. Зайшли у гості вже традиційно до бійців, котрі проходять
реабілітацію у хірургічному відділенні, а також відвідали терапевтичне, де й
випадково зустріли земляка із смт Колки (сусіднє зі Старосіллям селище) Миколу
Ковальчука. Поговорили-побалакали, посумували…
А ще діти звернулися до своїх захисників із вітальними словами та піснею. І
немає слів, аби передати ті емоції.
Вшанували і пам’ять тих, кого історія запам’ятала Героєм, але вже посмертно – діти поклали квіти до фотостели Героям
Небесної Сотні, що у центрі Луцька.
Тепер же планують відвідати Волинську обласну психіатричну лікарню у с. Ліпіни,
де нині лікуються бійці 51-ї ОМБ. Про те, що хлопцям вкрай потрібна допомога, їм повідомила
волонтерка Наталія Слупко. Тож звертємося до всіх небайдужих волинян вкотре
відгукнутися, адже, як пише Наталія у «Фейсбуці», ситуація і справді важка.
Хлопцям у лікарні виділили окреме відділення, куди можна приходити їх і провідувати.
Тож волонтерка закликає долучатися. Їм потрібні продукти, печиво, солодощі, а
ще – звичайна увага, спілкування, малюнки, листи, книги, газети тощо. Крім
того, Наталія Слупко зазначає, що в лікарні телевізора немає, ноутбуків два чи
три на всіх – і то в палатах відсутні розетки, є лише в коридорі. Відповідно
потрібні переноски.
«Сьогодні була у Волинській обласній
психіатричній лікарні, де лікуються 37 бійців із АТО. Враження гнітючі.
Продавлені матраци, старі постелі, сім гривень у день на харчування, жодного
волонтера. Лєна Звєрєва познайомила мене і Наталію Боярину з головним лікарем,
який іде нам назустріч і розуміє, що наша допомога зараз необхідна, – пише волонтерка.
– Медикаментами хлопців забезпечують лише спеціальними по профілю лікарні. А
здоров’я підірване в усіх бійців, потрібні гроші на ліки. Бюджет на ліки я уже
практично не витягую і по госпіталю, а тут ще 37 чоловік – і всі наші… У
лікарню їх провідати ніхто не прийде, сім’ї далеко. Долучайтеся до допомоги. Контактуйте
зі мною (050 88 60 817), планую
переключатись із госпіталю на психіатричну лікарню», – закликає Наталія Слупко.
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора.
