Передплатник
Секунда, «земляний орел», атовець із кулями.
Павлівка живе буденним життям. На вулицях
рух – автівки та автобуси, кінні підводи та велосипеди, на пішо йдуть тільки бабці
та школярики.
–
У нас двоє поранених атовців, – бідкається сільський голова Микола Михняк. –
Юрій Стога і Вадим Лазарук. Останній ходить з осколком у руці, потрібен гарний
хірург, щоб їх добув і не зачепив нерва. Сергій Федь досі перебуває у полоні в
сепаратистів. Чекаємо обміну всіх на всіх. А загалом в АТО брало участь 17
наших хлопців.
Микола
Степанович показує селище, розповідає про його жителів, будови, історію. Провадить
до велетенського «орла» – на «земляному птахові» куратора шкіл Волинської,
Подільської і Київської губерній, засновника Крем’янецького ліцею графа Тадеуша
Чацького зараз санаторій «Шахтар». Довкіл нього в’ється Стрипа.
–
Можемо у цім місці втратити річечку, – показує майже на пересохле русло. –
Колись рвала береги, а тепер заледве жевріє…
Директор
санаторію «Шахтар» Віталій Шевчук зустрічає автівку із вугіллям, направляє за
їдальню розвантажитися. Хоч і зима, тут зараз поправляють здоров’я півсотні
літніх людей. Санаторій належить державному підприємству «Волиньвугілля». Згори
подвір’я (3,4 га) нагадує велетенського орла з розпростертими крилами, що
присів відпочити біля Павлівського озера.
– Раніше
тут було два палаци, розкішна бібліотека, унікальний парк. Тепер від графа
Чацького лишилося одне оцтове дерево, – мовить Віталій Сергійович.
Може
б, і того не зосталося, якби у 1964 р. не приїхав на Волинь до смт Іваничі
Микита Хрущов. Зустрівшись із шахтарями, поцікавився: «Що вам потрібно?» – «Десь
би відпочити і пивка попити!» – сказали володарі підземного царства. На
графському обійсті і збудували цей санаторій.
Графський
пивзавод також відновили. Ним зараз керує Юрій Пікута. «Павлівське» можна
посмакувати або ж купити у місцевих кафе, барах, крамницях. Ще одна загадка:
тутешнє пиво краще, ніж десь інде! Та ми їдемо на ТзОВ «Павлівський пивзавод». Граф
возив хмільний напій до Варшави, ми – до Луцька. Менеджер виписує ящик пива,
суворий охоронець відчиняє ворота.
–
За башту! – показує водію.
Біля
цеху завантажуються бусики і фури. Пляшка пива, якщо виписувати на заводі,
обходиться покупцеві у 5 грн із копійками, у крамниці – 8.50. От вам приклад
економії, до чого влада закликає!
Є
у Павлівці ще фермерське господарство «Врожай +» та рибгосп «Сарабуди», також
школа і дитсадок. Ось таке село-містечко. Але сьогодні основна новина –
передплатна компанія «Волинської газети».
На
поштове відділення йдуть гурбами люди.
–
Кажуть, у вас – святковий розіграш, можна приз виграти! – мовить із порога Віра
Карпюк.
–
Спершу передплатіть газету, тоді витягуйте приз! – пояснюють начальник
відділення поштового зв’язку Аліна Карпюк, листоноші Валентина Марчук, Любов
Біляк та Катерина Рибачек. – Ми виграли тортівницю… А на Різдвяні свята
розігруватиметься путівка у санаторій «Лісова пісня», 1000 гривень і ще тисячу
призів до виходу ювілейного 1000-го номера!
Під
час днів передплатника читачі розказують про своє життя. Віра Степанівна
оповідає свою історію. Працювала на току, пасла колгоспні «кабардіни» (це така
порода корів), обробляла по 8 га цукрових буряків, чотири роки була листоношею…
І от кінь потягнув їй руку, довелося йти на лікарняне, відтак – і на пенсію.
Свою сумку і велосипеда, як кажуть, передала Каті Рибачек. Вона вже третій
місяць працює, але наставниця, хоч і має коня, дві корівки, телятко, свині,
птицю (роботи – сила силенна) провідує дівчат.
–
Про що хотіли б прочитати у нашій газеті?
–
Про господарку, – каже жінка. – Втім наша сімейка велика й інтереси різні.
Пишіть про все.
– Я
хочу дізнатися, якою повинна бути жінка, як поводитися у гостях… – мовить Ганна
Грисюк.
–
А я люблю читати про політику, всілякі житейські історії, – зізнається Лариса
Вишневська.
–
Пишіть більше про спорт, – просить літній чоловік із незвичним прізвищем Секунда.
Виявляється, Олег Йосипович – все життя йому вірний: працює вчителем
фізкультури.
Всі
передплатники – самі цікаві особистості. Про кожного з них варто було б
написати. Разом творять історію села над Лугою, яке мало назву Порицьк, а з
1951 р. його називають Павлівкою.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото автора.
Від редакції. Ці дні
«Волинська газета» проводить із великим напруженням. Адже скрізь треба
встигнути на дні передплатника. І поки Сергій Цюриць працював у Павлівці, то
Оксана Бубенщикова – в Іваничах. Володимир Данилюк – у Цумані, Світлана Думська
– в Олиці, Олена Лівіцька – в Раковому Лісі Камінь-Каширського р-ну, Наталія
Главнічек – у с. Пнівне, а Руслана Стельмащук – у маневицькій Галузії. І скрізь
люди кажуть: «Волинська газета» стає все цікавішою. А подарунки – найкращими!