Листи, та ще й від руки написані,
сьогодні – справжня рідкість. А тим більше, коли в них – слова величезної
подяки за роботу журналістів.
Утім
на адресу «Волинської газети» не перестають надходити конверти від наших читачів.
І один із перших у новому році заадресував нам Володимир Король із Луцька.
17-річний
(!) Володя зацікавився «Волинською газетою» попри те, що нині в Інтернеті
знайдеш розповіді навіть про те, чого насправді не було. А причина такої
зацікавленості друкованим ЗМІ – стаття із романтичною назвою «Любов і
діаманти».
Хтось
подумає: ото здивували, у 17 лише й думати про амурні справи. Але насправді
Володимир Король та вся його велика родина дорожить публікацією тому, що
центральними героями лав-сторі стало подружжя, яке вже 60 літ купається в
коханні, зростило плоди того кохання, тобто дітей, уже, слава Богу, внуків
дочекалися, а Володя Король – старший серед правнуків.
Аби
зустріти діамантове весілля, нагадаю, герої публікації – Володимир та Любов
Хомюки із с. Зимне Володимир-Волинського р-ну – мусили разом пройти крізь воду,
вогонь, мідні труби, мусили довірою побороти плітки сусідів-заздрісників, мали
навчитися не помічати недоліків одне одного й цінувати все хороше у своїй
другій половинці.
Але,
як з’ясувалося після виходу грудневого номера «Волинської газети», стаття про
звичайне життя звичайних людей стала незабутньою подією для подружжя Хомюків та
їхньої великої родини.
«Я пам’ятаю той вечір, коли мені
подзвонила прабабуся і сказала, що про них із дюдьком (так ми називаємо
прадідуся) написали статтю в газеті. Прабабця читала мені зі сльозами. Якби Ви
тільки знали, наскільки приємно їй було. Вона востаннє так раділа на моєму
випускному. Прабабця була здивована (далі цитата), «…що про нас хтось знає і
пам’ятає».
Поняття не маю, як, але Ви опублікували
такі історії, які я за 17 років ні разу не чув, а повірте мені, від дюдька
історій я наслухався багатенько», – зізнався в листі Володимир.
До
речі, багаторічне спілкування з людьми показало, що рідні буцімто й пам’ятають,
усю біографію своїх дідів-бабусь, мам-татів
чи дітей-онуків. Але справжнього життя – того, яке в серці та в думках
найрідніших людей – ми фактично не знаємо.
Та
й самі герої публікацій тільки після виходу статті про себе починають по-іншому
дивитися на власне минуле й сьогодення, вчаться викидати з пам’яті сірі
сторінки й цінувати те хороше, яке подарувала їм доля.
Приємно,
що у своїх 17 літ Володя Король це зрозумів і сказав:
«Дуже вдячний за те, що своїм інтерв’ю
Ви підняли самооцінку моєї прабабусі. Вона в мене дуже скромна, безкорислива. Саме
тому дуже здивувалася, що з нею таке може трапитися».
Але,
мабуть, найбільшою подякою є для нас, журналістів, те, що твоє друковане слово
– це не просто букви на папері, а поштовх, який змінює життя людини і родини.
Тож тепер моя черга подякувати Вам, Володимире, за слова
про
те, що «…Вогник кохання між моїми
прабабусею та прадідусем загорівся ще більше, з новою силою та яскравістю.
Хомюки старші тепер (на 61-му році
шлюбу! – авт.) житимуть по-новому. З
більшим коханням, теплом та гордістю один за одного. А я?.. Тепер я ще більше
поважаю їх, і до мене прийшло розуміння, що прожити разом 60 років ой як
непросто.
Хочу висловити Вам безмежну подяку за
те, що Ви зробили. Це було більше, ніж інтерв’ю. З повагою Володимир Король».
До
слова, в лютому Володимир Хомюк зустрічатиме свій день народження. Із цієї
нагоди колектив «Волинської газети» щиро вітає іменинника та всю його велику
родину. Здоров’я Вам міцного, сімейної злагоди і душевного спокою!
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.