а
глядачу вклонялися артисти, яким виповнилося від шести до 17-ти.
Серед усіх сіл Ковельського р-ну
лише Поворськ може похвалитися своєю музичною школою. Створена у Брежнєвські часи,
вона й досі розкриває таланти сільських дітлахів. І розкриває настільки, що частина випускників
їде навчатися до Києва та Львова, аби стати професійним артистом.
–Якщо
чесно, то цьму приміщенню років значно більше, ніж нашій музичній школі в селі
Поворськ, – провадить нинішній директор закладу Володимир Гриценюк. – Спорудили
будівлю майже сто років тому поляки, аби навчати дітлахів грамоти. За совєтів
тут продовжували здобувати освіту. І лише з 1981-го в кабінетах розмістився
осередок культури і мистецтв.
Ось
уже 27 років очолюючи колектив, Володимир Гриценюк як ніхто знає про світлі і
темні періоди роботи закладу. З ностальгією згадує кінець 1980-х, коли співали
та на музичних інструментах грали понад сто школярів із Поворська та
довколишніх сіл.
–Тоді
великою популярністю користувалися серед дітей баян, акордеон і духові
інструменти. Тож гріх було не організувати школярський оркестр, який, до речі,
грав не гірше за колгоспний, – провадить Володимир Гриценюк.
Жодне
свято не обходилося без юних артистів. Причому, не лишу в Поворську, а й по
селах та селищах цілого району. Поворська музшкола була бажаним гостем на
параді духових оркестрів, який щороку відбувався в Луцьку. І щоразу, як у
виконанні дітлахів лунав «Київський вальс», «Ой, чорна я сі чорна», «Іванку,
Іванку» – слухач щедро віддячував оплесками.
Багато
з колись юних артистів нині стали професіоналами. Скажімо, сопілкар Тимофій
Музичук вступив до інститут культури Поплавського і там опанував гру на
інструменті най, виступає у столичному колективі «Краля», неодноразово
перемагав у конкурсах міжнародного рівня.
А
от випускники музшколи Роман Демчук та Ірина Сінчук прививають любов до
прекрасного своїм маленьким землякам. Пан Роман – викладаючи в дитсадку та ЗОШ
с. Поворськ. Пані Ірина – працюючи художнім керівником Будинку культури.
Зараз,
кажуть педагоги, наймолодшим вихованцям музичної школи – по шість рочків. Вони
поки ходять «для інтересу». Приглядаються, де цікавіше.
А
от найбільшим за чисельністю лишається духове відділення, оркестр якого налічує
зо два десятки талановитих дітлахів. 15 школярів відшліфовують свої вокальні
дані, відвідуючи хор. Серед юнаків популярними є також уроки гри на гітарі. Дівчата
із задоволенням опановують фортепіано. Шкода
тільки, зізнається директор, що навчатися доводиться на інструментах, які давно
вже застаріли.
Зате
не старіє в Поворську любов до прекрасного. Ба більше! Сільські артисти
розширили горизонти виступів. І вже багато років поспіль вони – учасники
фестивалів, парадів, конкурсів духових оркестрів у Польщі. Останніми роками на
запрошення колег з-за Бугу демонстрували ковельчани свій таналнт у Варшаві, Лодзі, Згеджі.
–В
останньому, до речі, ми не лише виступали. Польські колеги подарували нам відпочинок
у тамтешньому рекреаційному центрі. А на згадку про це випустили кольорові
буклети, – пригадує директор. – У Варшаві ми теж були два тижні. Волинян там
дуже гарно прийняли. А як ми виконували «Гей, соколи», глядачі вставали і разом
із нами співали завершальні акорди.
Аби
й надалі лишатися на «гребені слави», вихованці сільської музичної школи
стежать за вподобаннями глядача й за мистецькою модою. Духові оркестри,
скажімо, вже не настільки популярні, як були колись. Зате фішкою кожного
виступу стають мелодії, виконані у стилі троїстих музик.
–А
ще, – зауважують співрозмовники, – родзинкою наших концертів стає вік артистів.
І перед ким би ми не виступали – батьками, офіційними делегаціями чи
військовими – завжди найбільше оплесків отримують найменшенькі з наших
артистів.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.
