Парадоксального вигляду набули малі архітектурні форми
на дорогах Ковельщини, які сповіщають подорожнім про початок чи закінчення тих
чи інших адміністративно-територіальних одиниць. І якщо в одному випадку
різноманітні бетонні конструкції мають ошатний та патріотичний вигляд, то в іншому
– протилежна картина.
Напис «Ковель» на в’їзді в
Місто залізничників із боку українсько-польського кордону може слугувати
зразком гідної самооцінки власного населеного пункту та адекватності місцевої
влади, яку очолює Олег Кіндер. Звичайно, Ковельський міський голова не може
претендувати на титул ангела, але в цьому випадку він та відповідні комунальні
служби міста можуть похвалитися результатом оздоблення бетонної конструкції з
написом «Ковель», навіть якщо розмальовували ці букви невідомі волонтери.
А от ковельській районній
владі треба позичати в Сірка очей, аби відкрито подивитися на білборд, який
бовваніє на межі їхнього району з Маневиччиною одразу за с. Гулівка.
Клеєна-переклеєна поверхня внаслідок безгосподарності служб, які повинні
відповідати за естетичний вигляд подібних конструкцій, лише шматками обірваних
букв нагадує про древність патріотичного напису «Ковельщина вітає Вас!». І якщо
до екс-голів райдержадміністрації Сергія Матяшука та можна висловлювати лише
обмежені претензії (через нетривалість їхнього перебування на посаді), то
районна рада на чолі з Петром Якубуком мало б уже давно звернути увагу на це
неподобство. Та й Служба автомобільних
доріг у Волинській області, якою керує Анатолій Посполітак, у подібних випадках
– не сторонній спостерігач.
Відтак із боку кордону Ковель
постає у цілком європейському вигляді, і це радує око не тільки інтуристів, а з
боку Сходу однойменний район демонструє повну зневагу і до самого себе, і до
гостей Лесиного краю.
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора:
«інтуристівський» Ковель і затрапезний район.
