Ігор
Палиця, який на виборах-2012 отримав рекордний вотум довіри лучан, запевнив:
Фонд «Новий Луцьк» не згортатиме свою роботу. Навпаки – намагатиметься
достукатися до кожного, хто потребує допомоги.
Давно
вже в обласному центрі не було прес-конференції, до участі в якій долучилися не
тільки медійники, а й громадські діячі, науковці, депутати, нинішні й колишні
військові. Одні вважали обов’язком подякувати особисто Ігореві Петровичу за ту
силу-силенну роботи, яку вдалося виконати за сприяння Фонду «Новий Луцьк».
Іншим кортіло дізнатися, чи не повернеться Ігор Палиця на Волинь у статусі
губернатора (зараз він очолює Одеську облдержадміністрацію). Але найбільше,
мабуть, цікавила доля Фонду «Новий Луцьк», заснованого Ігорем Петровичем.
Ще
б пак: за один тільки минулий рік жителі обласного центру отримали допомоги на
34 млн грн! І це не лише разова допомога хворим, нужденним, одиноким матерям.
Це і фінансування цілих проектів на підтримку медицини, освіти, спорту,
культури та мистецтва. Це кошти на поліпшення інфраструктури міста. А
віднедавна – ще й комплексна програма допомоги учасникам АТО і їхнім сім’ям,
яка стосується матеріальної, юридичної, психологічної підтримки.
Отож,
на що розраховувати волинянам у 2015 році?
-Скориставшись
своїм візитом до Луцька, я вирішив прозвітувати про виконане у році минулому й відразу
запевнити: Фонд «Новий Луцьк» не припинятиме своєї роботи, попри те, що я вже
не народний обранець, а представник мого Фонду Ірина Констанкевич не пройшла до
Верховної Ради. Хочу запевнити: ми працювали не тому, що хтось став (чи не
став) депутатом, а тому, що дійсно отримували задоволення, приносячи іншим
добро. Тож «Новий Луцьк» діятиме й надалі. Я запрошую волинян: приносьте гарні
ідеї, пропонуйте нові методи. Будемо їх враховувати й спільно працювати для
того, аби допомога дійшла до всіх, хто її потребує.
«Я НЕ ОБРАЖАЮСЬ НА ЛУЧАН»
Торкнувшись
теми нещодавніх виборів до парламенту, журналісти запитали: «Ірині Констанкевич
не вистачило всього два десятки голосів, аби стати народним депутатом. Чи не
сприйняли ви це як невдячність лучан?».
– Звісно,
кожному приємно відчувати вдячність за добро, – зізнався Ігор Петрович. – Однак
я поважаю вибір лучан.
А
зважаючи на останні події , Ігор Палиця навіть радіє, що представниця Фонду
«Новий Луцьк» не потрапила до парламенту:
–
Я сподівався, що на тлі Революції гідності та Небесної Сотні, після виборів на
хвилі патріотизму народ вибере дійсно достойних. Але те, що сьогодні бачу, мене
розчаровує. Де реприватизація того, що опинилося в приватних руках за часів
Януковича? Де зняття недоторканності, яку гарантували скасувати відразу по
завершенні виборів?! У минулій Верховній Раді були різні фракції, керівники,
був тиск один на одного. Втім піару на порожньому місці не було. А як приймався
бюджет? Які зміни в податковій системі?…Такого бардаку я ще не бачив.
«ПОРЯДОК ТАМ, ДЕ НЕ ГРАЮТЬСЯ В ПОЛІТИКУ»
Очевидно,
тому Ігор Палиця й вирішив, пройшовши до Верховної Ради за списком Петра
Порошенка, відмовитися від депутатського мандата, продовжити діяльність на
посаді голови Одеської облдержадміністрації, а роботу фонду «Новий Луцьк» побудувати
так, аби після місцевих виборів-2015 сформувати свою більшість у Луцькраді.
– Ми
шукатимемо людей – спеціалістів і патріотів міста, які не «розбазарюватимуть» землю,
які повернуть ринки в комунальну власність (бо через це місто недоотримує понад
30 мільйонів гривень). Ще не знаю, кого ми будемо підтримувати як кандидата на
пост мера міста. Але точно не Миколу Ярославовича Романюка. Я дуже розчарований
його роботою. …А хто буде? Можливо, з’являться люди, котрих лучани вважатимуть
авторитетом і які виправдають покладені на них сподівання? Давайте подивимося.
Натомість
сам Ігор Петрович уже зараз, зважаючи на досвід роботи в Одеській області,
знає, які із першочергових завдань варто було б зробити тому, хто стане
очільником міста.
– Насамперед
необхідно навести лад на дорогах, у дворах, біля шкіл та садочків. Треба
подбати про стан тротуарів й вуличне освітлення, про якісні під’їзди й ліфти.
Це основа, скелет того, з чого необхідно починати, – образно висловився
засновник фонду «Новий Луцьк». А от усе, що буде нанизуватися на той «скелет»,
залежатиме від ресурсу місцевого бюджету.
Зокрема
в Луцьку давно назріла потреба замінити зношений тролейбусний парк і маршрутки
на новий якісний екологічно чистий транспорт.
Якщо
дозволятимуть фінанси, доцільно було б запровадити систему доплат
кваліфікованим лікарям, освітянам, міліціонерам. Бо зважаючи на рівень зарплат,
ці кошти стали б додатковим стимулом для покращення рівня роботи.
Словом,
планів багато. Однак питанням номер один сьогодні є припинення війни. Тож не
минули журналісти і цієї теми.
«КОЖЕН, ХТО ВИНЕН У СМЕРТІ, БУДЕ
ПОКАРАНИЙ»
Попри
відсутність досвіду роботи у виконавчі владі, Ігор Палиця все-таки погодився на
посаду голови Одеської облдержадміністрації. І погодився тоді, коли чотирма
днями раніше у місті живцем згоріли майже 50 людей. Погодився, не злякавшись
близькості до Придністров’я та базованих там путінських військ.
Однак
у темі війни позиція Ігоря Палиці непохитна:
– Я
проти війни. Категорично! Якщо пролилася кров, значить не було використано всіх
засобів для миру.
На
підтвердження своїх слів Ігор Петрович розповів, як на шостий день після свого
призначення головою Одеської облдержадміністрації він, зважаючи на все тривожніші
сигнали з Придністров’я, не побоявся зустрітися віч-на-віч із президентом невизнаної
республіки.
– Відразу
я думав, що зустріч відбудеться на кордоні. Але протилежна сторона обумовила: в
Тирасполі (місті, де, зі слів Андрія Парубія, сіло 26 «АНів», згрупувалися танки,
розташувалося 5 тисяч російських військових і готувався наступ на Україну). Ми
спілкувалися з президентом три години, і я почув од нього: «Ми боїмося вашого
«Правого сектору» і «Свободи» більше, ніж ви боїтеся нас»! – із усмішкою
пригадав Ігор Палиця. – Аналогічна ситуація спостерігається на Сході України.
Люди зазомбовані телебаченням та радіо. Проте доводити свою правоту ми не повинні
голосом зброї. У війні нема переможців, а суперечки політиків не вартують тих
тисяч людських життів.
На
запитання «Як же бути?» Ігор Петрович висловив своє бачення: ми зобов’язані
спільно працювати на перемогу, допомагати тим, хто повернувся з війни, і тим,
хто туди планує їхати. Маємо пам’ятати: всі війни мали свій кінець і кожен, хто
був винен у смерті, не лишився без заслуженої кари. А ще мусимо вірити у краще
й робити все, аби те «краще» прийшло якомога швидше.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.