Коли
нащадки поміщика і тричі депутата Госдуми Російської імперії Григорія Беляєва
тікали з родинного маєтку в с. Коршів Луцького р-ну, везли з собою й величезну
бібліотеку. Але книги розсипалися дорогою. Й, можливо, досі припадають пилом у
когось із волинян. Відомий краєзнавець Волині Григорій Гуртовий, уже покійний,
мріяв знайти бібліотеку Бєляєва…
Григорій Бєляєв був дуже багатою
людиною. У Коршеві мав своє господарство та маєток. Був за життя і крупним землевласником,
і мировим суддею, начальником луцької
тюрми і навіть луцьким міським головою. Тричі його обирали депутатом Госдуми представляти
інтереси волинян на теренах імперії. Помер у 1916 р. , від запалення легень. Де
похований – ніхто не знає. Родинний склеп у Коршеві біля церкви –
порожній. Кажуть, прах предків вивіз син
Григорія – Анатолій – коли тікав з села
перед приходом на Волинь «совєтів-визволителів» напередодні Другої світової.
Анатолій Бєляєв був «предводителем»
Луцького повітового дворянства, працював у судових органах Санкт-Петербурга та
Варшави, прокурором Люблінського, Новгородського, Санкт-Петербурзького і
Томського окружного суду, у 1910-1915 рр. головував у Луцькій повітовій
земській управі і володів 1680 десятинами землі.
Виїжджаючи, віз із собою домашню
бібліотеку Бєляєвих. Але, розповідають у селі, щось трапилося в дорозі. Книжки розсипалися на шляху до с.
Городок. Знайти книги з цієї колекції мріє чимало краєзнавців. Але досі на цю
тему – жодних знахідок. У музеї в смт Торчин Луцького р-ну з усього добра, яке
мали Бєляєви, зберігається лише картина «Фріна на святі Посейдона в Елевзині».
1889 р. Російський музей. Санкт-Петербург)», яка могла прикрашати покої
депутата.
Олена
ЛІВІЦЬКА.
На
фото автора: картина – поки єдина знахідка з усього спадку поміщика Бєляєва.