«Перше, що подумала: «Звідки ж вони
знали?..»
«Волинська
газета» не просто щиро віддячує передплатникам за читацьку вірність, а й змушує
земляків повірити хай і в маленьке, зовсім буденне, але – диво. А після
знайомства з переможцями традиційного розіграшу подарунків серед передплатників
дива відкриваються нам.
Тетяну Міндюк ми шукали у с. Шклинь
Горохівського р-ну, а знайшли у сусідній Бережанці. Той шлях, який ця жінка
зазвичай долає пішки з дня у день уже 20 літ поспіль, прошмигнув за вікном
нашої автівки як одна мить… Отак і для неї: здається, вчора прийшла юною
студенткою влаштовуватися на вчительську роботу до бережанської школи, а
затрималася на кількадесят років. Безумовно, у її вчительських буднях вистачає
барв та приємних несподіванок. Бо і допитлива дітвора щодня настрій піднімає, і
колеги, зізнається жінка, за роки ще жодного разу не розчарували… От тільки
звичайнісінька праска в подарунок від «ВГ» змусила щиро здивуватися. А ще – спинитися,
оглянутися назад, подумати: «Чекай, я ж жодного разу в житті нічого не
вигравала…»
«Це було так несподівано. Газета
з переліком переможців вийшла у мій день народження – 22 січня, – згадує Тетяна
Міндюк про свій «Тетянин день». – побачила своє прізвище, на мить здалося, що
то якийсь жарт, а потім прийшло в голову: «Звідки ж вони знали про мій день
народження?». Словом, сюрприз вам удався
на славу!».
А для «ВГ» справжнім сюрпризом
стало не тільки знайомство з читачкою, а й із ошатною Бережанкою (яка до 46-го
року мала більш колоритну назву – Бискупичі, що чомусь муляла очі совєтам), й такою ж гарною місцевою школою.
«Побачили б ви ту школу, що була
підперта стовпами і мало всім на голови не сипалася», – всміхається директорка.
Сьогодні в селі про це згадують з
усмішкою. Та споруда, що мала стати новою школою, досі світить голими стінами,
навіки лишившись у статусі довгобуду… Здавалося, ще трохи – і рухне 50-літня
діюча альма-матер, а діти підуть за наукою «в прийми». Але коли зрозуміли, що
справи можуть бути геть кепськими, вихід знайшли. І завдячують у цьому жителі
Бережанки начальникові відділу освіти райдержадміністрації Вікторові Білику.
Саме він, кажуть, підштовхнув громаду до правильного варіанту розвитку подій.
Доказ цьому – красуня школа, яку «реанімували» зі старої «руїни». Акумулювали
зусилля: район, громада, батьки і вчителі – й повернули до цивілізації освітню
станову. Переваги відчули згодом: у відремонтованій школі дуже тепло й затишно.
42 дітей щодня переступає її поріг. Згодом привели до ладу шкільну їдальню, що
в окремому корпусі. А в теплу пору року завзятий учительський колектив чаклує
над клумбами – щоби заклад тішив око не тільки сучасними вікнами.
Хоча шкільна родина в Бережанці –
невеличка, село не здається таким, з якого витікає життя. Найперше на це промовисто
натякає в’їзний знак. І це далеко не та щербата металева вивіска «родом з
СССР», якою часто стрічають у нинішніх селах!..
«Це село особливе, – тлумачить слідом Тетяна
Міндюк. – Бережанка живе за громадськими законами. Тут є таке поняття, як
громада. Є на кого спертися, є в кого повчитися. Інакше нашої школи вже не було
б… Тому я вдячна Долі, що колись привела мене до цієї школи, а не до якої
іншої. Вдячна мамі, учительці математики Галині Архипівні, бо її приклад,
думаю, і навіяв мені дитячу мрію про вчительську професію, щоправда – вже на
ниві філології».
До речі, Тетяна Іванівна – далеко
не єдина шанувальниця «Волинської газети» у Шклині, де мешкає, та й у
Бережанці, де працює. Та навіть у невеличкому шкільному колективі знайшлися ще
як мінімум дві учасниці цьогорічної лотереї, які теж шукали себе у переліку
щасливчиків. Це – Ольга Левенець, голова ради школи і, мабуть, найбільш
енергійний учитель цієї альма-матер (до речі, викладач фізичного виховання) та
Тетяна Шостак, котра навчає грамоти наймолодших тамтешніх школяриків. Обидві
(разом із Тетяною Міндюк) уже не один рік – наші вірні читачі. За що ми,
безумовно, дякуємо і будемо молити редакційну Фортуну, щоби ще коли приїхати до
Бережанки не з порожніми руками. А головне – завжди повертатися з цього села з
гарними новинами.
Олена
ЛІВІЦЬКА.
На
фото автора: зустрічали журналістів усім учительським
колективом; Бережанка вітає гостей гідно ; 50 і один рік відпрацював шкільний дзвінок; збудували батьки і
діди, а берегти – їм.
