Школярки
Цуманської ЗОШ І-ІІІ ст готуються до літературно-мистецького свята.
Розставляють на сцені мікрофони, застеляють скатертинками столики, прикрашають
фортепіано. Розповідають про школу, учителів, друзів-школяриків. У кожного свої
смаки, улюблені вчителі і предмети. Шестикласниця Руслана Арендарчук найбільше
любить трудове навчання, у майбутньому мріє стати швачкою. У цім
літературно-мистецькім святі беруть участь ще дві її сестри – п’ятикласниця
Анна та восьмикласниця Каріна. Загалом же у їх сім’ї – шестеро дітей:
другокласник Богдан (він поет, складає загадки), четвертокласниця Ольга
(математик) та шестикласник Рувім (спортсмен). Мама Юля працює прибиральницею у
лікарні, а тато Павло робить меблі на місцевому деревообробному підприємстві. Всі
дівчатка привчені до праці, старшенькі вже вишивають нитками і бісером – хто
подушки, хто серветки чи й картини. Восьмикласниця Наталя Денисюк також із
багатодітної сім’ї. Вона, як найстаршенька, опікується четвертокласником
Дмитриком, першокласницею Улянкою, п’ятирічною Лізою, чотирирічним Денисом ,
трирічним Назарком та піврічком Тимофійком. А ще допомагає мамі Тетяні і татові
Миколі порати господарство – птицю, худобу, підтримувати порядок у хаті й
надворі.
Восьмикласниці
Дарина Філюк, Оля Григорчук, Анна Федюк і Софія Сосницька просять Ванесу Шевчук
заграти щось гарненьке на фортепіано. Їх однокласниця займається у ДМШ, грає на
акордеоні, але на прохання подруг сідає і за фортепіано. Послухати музику
збираються всі дівчатка і навіть організатор літературно-музичного свята –
керівник гуртка «Дивослово» письменниця Оленка Харитонюк та гість школи поетеса
Тетяна Яковюк. Фотографую усіх, при цьому звертаю увагу на вишиванки.
–
Хто ж вам їх вишивав? – запитую у дівчаток.
–
Мені мати, а мені бабуся, а мою вишиванку купили, коли мене ще не було… – чутно
голоси.
Дізнаюся,
які привітні і добрі керівник 6-А Алла Борисівна, завуч Леся Василівна Зубенко,
вчитель української мови та літератури Ліля Федосіївна Микало,
педагог-організатор Ірина Петрівна Єфименко, директор Людмила Дмитрівна
Романюк. А ще про восьмикласницю Олександру Янюк, яка мала співати на вечорі,
та захворіла, зараз лежить із високою температурою.
Гурток
«Дивослово», що діє при Цуманській ЗОШ І-ІІІ ст, привчає дітей до літературної
творчості і вишивання. Таке несподіване поєднання, на думку Оленки Харитонюк,
дає можливість дітям переборювати ніяковість та страх, краще розуміти основи
мистецької праці.
Збирається
повнісінький зал дітей і педагогів. Нас запрошують на сцену і розпочинається
свято слова під назвою «…Твоя поетеса була Українкою!» Так про Лесю Українку
мовила Ліна Костенко. Ведучі Софія Сосницька і Оленка Харитонюк на початку
помітно хвилюються, та згодом переборюють страх і вже лунають оплески. Звучать
вірші і пісні у виконанні гуртківців. «Дивословці» знайомлять з життям геніальної
поетеси, її родиною, друзями, відтак і творчістю. Епізод за епізодом і в уяві
слухачів постає славетне життя нашої геніальної землячки і великої Українки. Читає
поетичні присвяти Лесі Українці Тетяна Яковюк. Свято «Дивослова» вдалося! Про
це свідчать оченята дітей та їх дружні оплески, вдячні слова вчителів.
А
потім одна майбутня директорка школи провадить мене шкільними коридорами.
Заглядаю в усі кабінети: гарно і затишно у класі української мови і літератури,
у кабінеті інформатики, в учительській, у спортзалі…
–
А давайте заведу вас ще у стару школу, – пропонує майбутня директорка. – Там наші
молодші класи… Нещодавно і я там вчилася…
Мандруємо
довгим коридором… Стара школа особлива: там віддає історією і далеким-далеким
дитинством.
–
До нових зустрічей, – кажемо, прощаючись, старій і новій школі. – Плекайте
дивослово у благородних сердечках цих працелюбних дітей. Хтось із них
обов’язково прилучиться до слова і стане колись поетом, як і Оленка Харитонюк –
випускниця школи і Лесиного Східноєвропейського національного університету.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото автора.
