У Великий піст кожен православний воліє
очиститися від усього гріховного та збагатитися духовним. А що може збагатити
більше, ніж добро та милосердя? От і вирішили священики оголосити у всіх храмах
Волинської єпархії УПЦ збір допомоги нашим бійцям в АТО і мирним жителям Сходу,
які потерпають од бойових дій.
Що
з того вийшло і чим продовжиться, розповів прес-секретар єпархії протоієрей
Валентин Марчук.
Насамперед
отець зазначив: благодійництво – це та робота, котру єпархія разом із
прихожанами проводить постійно. Просто раніше основна увага зосереджувалася на
допомозі дітям-сиротам, аутистам, малечі із синдромом Дауна. Тепер же у зв’язку
з трагічними подіями в Україні акценти доводиться зміщувати й допомагати не
лише маленьким волинянам, а захисникам України та їхнім сім’ям, переселенцям,
вихованцям сиротинців, які досі працюють у зоні проведення антитерористичної
операції.
– Під
час різдвяного благодійного концерту, який щороку проводить єпархія, небайдужні
волиняни передали для сиріт більше 300 тисяч гривень. Третину суми ми
спрямували обездоленим діткам, які під час воєнний дій знайшли прихисток у
Свято-Гірській лаврі на Донеччині. А ще частину від зібраних на концерті грошей
вручили вісьмом родинам волинських міліціонерів, які загинули в АТО під час
виконання свого громадянського обов’язку, – розповів про недавні події о. Валентин.
Що
ж до інших сімей, у чиї домівки прийшла трагічна звістка про загибель рідної
людини, то таких православні священики беруть під опіку всієї релігійної
громади.
Аби
хлопці на передовій відчували духовну підтримку, служителі Волинської єпархії
постійно їздять у зону АТО, проводять там богослужіння, дарують іконки та
хрестики, освячують бійців і їхню техніку. Серед таких – благочинний
Мар’янівського округу Горохівського району протоієрей Миколай Черняк, який
нещодавно повернувся з передової.
– Слово
Господнє, і я в цьому переконався, потрібне військовому не менше, ніж
бронежилети. Хоча і ними, і касками, і формою прихожани Горохівщини теж
допомагали, – наголосив о. Миколай. – Їздити на Схід справді дуже ризиковано. Під
час останньої поїздки ми потрапили під обстріл, шукали укриття, було дуже
страшно. Але бачили б ви очі наших волинян, коли вони чули: земляки приїхали!
Священики! Не біда, що із сусіднього району. Що ніколи раніше ми не були
знайомі. І це, повірте, найбільша дяка за всі ризики і страхи. Тому на найвищому рівні ми взиваємо до
створення цілої служби капеланів, які би працювали в АТО.
Та
й маленькі волиняни не лишаються осторонь хороших справ. 9-річний Миколка
Марчук (син отця Валентина) разом зі своїми ровесниками написали листи бійцям у
зону АТО. Там же зазначили свої телефони. І через пару днів на мобільний
хлопчика подзвонив невідомий номер: «Це вам телефонує боєць Української армії.
Я тримаю в руках листа із підписом «Микола, м. Луцьк». Думаю: дай передзвоню,
подякую дитині». В родині Марчуків це сприйняли за небуденну подію і, можливо,
Божим знаком! У розмові почули, що військова частина бійця зараз дислокується
на півдні Луганщини. 9-річний волинянин побажав захиснику швидшого закінчення
війни, а отець Валентин пообіцяв усією сім’єю молитися за життя і здоров’я українського
захисника.
Паралельно
з тим Волинська єпархія постійно співпрацює з волонтерами. Це стосується і визволення
полонених, і доставки гуманітарної допомоги.
– Коли
під час Великого посту ми оголосили про збір продуктів для бійців АТО, думали:
ну, зберемо машину-другу та й повеземо, – продовжив розмову о. Валентин. – Але
наші прихожани стільки назносили овочів, круп, борошна, цукру, консервації, що
одну частину вантажу (який швидше псується) вже відправлено першою партією. Ще
одна буквально днями вирушить на Схід. Загалом під час Великого посту небайдужі
віряни принесли 150 тонн продуктів. А від початку воєнних дій Волинська єпархія
зібрала тисячу тонн гуманітарної допомоги і понад мільйон гривень фінансової
підтримки для військових та мирних мешканців Сходу.
Згадавши
слова із Великопісного послання митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, о.
Валентин запевнив: хоча діяльність УПЦ не завжди бачать, а іноді й свідомо
замовчують, церква не перестане допомагати всім, хто того потребує. А
насамкінець отець зазначив:
– Кожна
свічка, куплена у храмі УПЦ, – це не куля в українського солдата, як
намагаються стверджувати окремі люди, а навпаки – допомога всім нужденним, серед
яких – і наші військовослужбовці.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.