В
обласній науковій бібліотеці ім. Олени Пчілки експонується виставка малюнків та
вишивки Алефтини Корнійчук
«Квіткова феєрія». На малюнках – тюльпани, ромашки, півники та інші, які лиш
бачила, на вишивках – тільки червоні маки. Свій мистецький доробок Алефтина
Ізотівна присвятила жіноцтву та весні. Про цю незвичну виставку та її творця
розповідає краєзнавець Галина Стефанишин.
…Аля
і Льоша познайомились у далекому сибірському Красноярську. Уродженець України Льоша
(Олексій ) служив в армії і залишився працювати на заводі. Аля (Алефтина) також
працювала і навчалась у м. Красноярськ. Обоє мешкали в сусідніх
гуртожитках. 23 лютого вони випадково зустрілись. Дружба, зустрічі, кохання…
Незабаром Льоша повернувся в Україну – до
своїх батьків на Рівненщину. За ним поїхала і молода дівчина Аля.
Алефтина
зростала в родині, що проживала на Алтаї і в Казахстані. Сім’я велика, четверо
дітей. Щоб прогодувати дітей, дати освіту, батьки займалися різними ремеслами.
Мама шила, тато виготовляв биті валянки, займались сільським господарством. Бабуся
виховувала дітей у дусі богобоязні, адже її два брати були старовірами. За
самостійно збудований млин братів розкуркулили і заслали в Сибір.
Алефтина, навчаючись у школі, займалася
вишивкою і малюванням. Учителька малювання привила любов до мистецтва, німкеня –
до вишивки. На своїх уроках вони знайомили Алю з квітами, яких не було в її
рідному краї, бо ж там лише степ і ковила.
Коли вона вперше приїхала в Україну, її
вразили живі квіти, особливо маки. А ще соковиті вишні, груші, яблука, всілякі
дерева, кущі, трава, зелень. Вона подумала, що потрапила в рай.
Молоде
подружжя Аля і Льоша для проживання обрали м. Луцьк. Знайшли роботу, одержали
житло. Льоша працював на КРЗ, Аля – в торгівлі, потім на КРЗ. Поступила і
закінчила Чернівецький торгово-економічний інститут. У них народилось двоє
дітей: дочка Лариса і син Олег. У вільний від роботи час вони створювали свій
куточок праці і відпочинку на дачному масиві «Промінь». Збудували двоповерховий
будиночок, сарай. Льоша займався садівництвом і бджільництвом, Аля –
городництвом і квітникарством. Бджілки запилювали квіточки, носили солодкий мед
і, як бджілки, трудились Аля і Льоша, допомагали один одному, а навколо них
завжди були квіти. Аля змальовувала квіти, а маки вишивала на чорному сукні.
Виросли їх діти, створили свої сім’ї. У Лариси народилася дочка Юля, у сина
Олега – дві донечки: одна – ще школярка, друга – студентка Київського інституту
журналістики.
Пройшли
роки. Відійшов у вічність Олексій Петрович (Льоша). Алефтина Ізотівна продовжує
справу чоловіка, займається бджільництвом, а довгими зимовими вечорами малює
квіти. Цієї весни Алефтина Ізотівна організувала виставку своїх робіт у
бібліотеці імені Олени Пчілки. Запросила рідних, друзів, знайомих. Перед
присутніми виступила гарна, елегантна, інтелігентна жінка, що розповіла про
своє життя і любов до України. Людей вона порівнює з квітами, себе називає хризантемою.
А найкращою квітонькою вважає правнучок, одна з яких – шестимісячна Марточка –
була поруч. Дітей мисткиня називає квітами Землі, її майбутнім. Зізнається, що
її захоплення осмислене і виправдане, адже квіти приносять радість,
супроводжують людину впродовж усього життя. Цією «Квітковою феєрією» Алефтина
Ізотівна привітала всіх жінок з весною. Волинське телебачення приготувало
репортаж зі свята. Всі радо вітали художницю-аматорку. Помічницею і першим
критиком була внучка Юля, також художниця, а ось діти подалися у медицину.
Алефтина
Ізотівна наголошувала на тому, що потрібно берегти красу рідної землі. Не
губити природу. Квіти прикрашають землю, приносять насолоду, але серед них, на
жаль, є бур’ян, який приносить шкоду. Його виривають. То ж бережіть красу, свій
рідний край, куточок раю. Бережіть Україну!
Галина СТЕФАНИШИН (Сітовська).
На фото: Алефтина Корнійчук.