В урочищі Кошарки ходить лісом мале
сонечко, бере до рук сіянці сосни, саджанці берізок. Це Назарко Луць. Йому
тільки шість рочків, закінчує перший клас, але в с. Нова Руда Маневицького р-ну
– вже відомий лісовод. З двох років хлопченя доглядає ліс разом із батьком.
Його тато Ростислав Васильович працює майстром лісу у Новорудському лісництві
ДП «Городоцьке ЛГ» вже п’ятнадцять літ.
Змалечку
бере із собою синів. У нього їх троє – Юра у спортивному інтернаті на
Рівненщині вчиться на футболіста, Владислав – старшокласник, а найменшенький,
мабуть, пішов у нього, бо з двох літ «лісникує». Відводи, санітарні рубки, вантаження
дров… Все знає малий… Одного разу лише дорікнув батькові:
–
Дістала мене, тату, вже твоя двойка, – пригадує лісничий Сергій Бабік. –
Сьогодні йду в школу, вантаж її без мене…
Та
цього дня – хлопець разом із лісівниками. І не тому, що у нього канікули.
Просто страх як любить садити дерева. А тепер саме наспіла така пора. Тож
стоїть на лісовій галявинці разом із дорослими і приглядається до торішнього
порубища.
–
Тут раніше були землі колгоспу, – розповідають лісівники. – Колорадського жука
труїли дустом, землю щедро «підгодовували» всілякими міндобривами й трутками… А
коли у 60-х засадили сосною, через півстоліття ДДТ, який, кажуть, і за триста
літ не розкладається, і призвів до захворювання кореневою губкою… Гектар вже
пристиглого бору мусили зрізати.
Ділянка
до посадки підготовлена ідеально. Зрізані стовбури понижені, поміж них
пройшовся тракторець, проклав рівненькі борозни… Земля в них пухкенька і ще
налита весняною вологою. На 10-ту ювілейну акцію Держлісагентства «Майбутнє
лісу в твоїх руках» приїхали працівники лісового управління. Ростислав Луць
змочує корінці однорічних сіянців сосни у бовтанці.
Це
для того, щоб не загиналися корінці, – каже. – Інакше брак виявиться тільки
через чотири-п’ять років. Тоді вже буде запізно…
Посадковий
матеріал вирощували у коробах власними силами. 120 тис. сіянців – як під
лінійку. Всі рівненькі, росленькі, чубасті, з добрими корінчиками… Головний
спеціаліст відділу лісового господарства ВОУЛМГ Володимир Неводнічик не
приховує свого задоволення. Хвалить місцевих лісівників, проводить інструктаж,
розповідає, як орудувати мечом Колосова, підсаджувати зеленочубі саджанці у
пласкі лунки, а з другого разу щільно притискати корінці землею, щоб за чубчика
пальцями годі було витягти.
…І
починається робота. Схема посадки – п’ять рядків сосни і п’ять – берізок.
Найменший лісівник допомагає нам садити берізки – вставляє деревце за деревцем
у лунки. Ось уже висадив пучечок, побіг за іншим… Ледь встигаю за найменшим
садівником берізок їх присипати землею і щільно притоптувати ногами. А він
невгамовний і, здається, зовсім не знає утоми. Розповідає мені про класну
керівничку, фізрука, якого через хворобу заміняє інший вчитель, а ще про
найвірнішого друга Дмитрика, з яким сидить за однією партою і грає у футбол,
про однокласницю Люду, яка єдина у класі, як і він, за хвилину прочитує 37
слів. Дізнаюся, що його мама Людмила працює вчителькою географії і веде у школі
учнівське лісництво. Ці хлопці і дівчата також садять деревця, допомагають
лісівникам у їхніх повсякденних турботах. А ще про дитячу мрію стати відомим
футболістом…
Свої
деревця кожен виряджає у дорогу з думкою про щось сокровенне. Директор ДП
«Городоцьке ЛГ» Віктор Данилюк зі своїми підопічними Богданом Ковальчуком,
Оленою Некрашевич, Ларисою Романюк, Валентиною Богайчук, Сергієм Бабіком,
Ростиславом Луцьом цей малий лісочок садять на честь рідного лісгоспу, якому
напередодні виповнилося 75. Поміж цих великих садівничих лісу невгамовно бігає
маленьке сонечко на ім’я Назарко, перестрибує через глибокі лісові борозни,
носить і носить пучечки берізок, розсаджує у лунки, допомагає заїжджим
садівникам і татові, а велике сонце на небі потрохи перехиляється на бочок… Ліс
посаджено… Миємо руки… Наше маленьке сонечко прикладає долоньку до чола,
приплющує оченята і поглядає на біле хмаровиння, де хтось великий ще садить
золоті промінці…
–
А вам, Назарку, у школі вже розповідали, де спить сонечко? – цікавлюся. – Якщо
ні, ходімо, покажу.
Ми
йдемо до соснового бору. Тут, на верхівці колючого ялівцю, є маленьке
гніздечко.
–
Сонечко на небі більше, – роздумує хлопча. – У цім гніздечку хіба що соловейко
поміститься. Він мабуть ще не прилетів із теплих країв, бо гніздечко порожнє…
Так
ми й не побачили сонцеву домівку. Може, вона на високім столітнім дубі чи якій
красуні-калині…
А
ще за якусь мить господарі запросили спробувати березового соку.
– Хоч би про Назарка не забути… – стали довкруж озиратися лісівники. – А де ж
бо наш хлопчик, де цей меткий лісовод, наше працьовите сонечко?!.
– А він вже спить… Натрудився наш Назарко… – усміхнувся батько. – Він змалечку
так – спершу напрацюється, а потім і задрімає десь у лісочку… Велике сонце теж
притомилося – вже золотило верхівки дерев, певне, світило у сон малого
хлопченяти…
…День
минув недаремно. За 75 років існування Городоцького лісгоспу таких повноводих
добродільних вахт у лісоводів було без ліку. Щоразу з дорослими працювали їхні
діти. Скільки ж хлопченят і дівчат-лісоводів за ці роки виховали лісгоспівці в
поміч собі і людям!?. Більшість теперішніх дорослих садівників лісу колись
також починала свою стежку у життя такими ж сонечками на лісоряддях, як і Назар
Луць – наймолодший, але дуже досвідчений лісовод Волині. А може, є ще й
молодші? Всеукраїнська акція Держлісагентства «Майбутнє лісу у твоїх руках»
обов’язково їх виявить і допоможе стати професійними лісоводами. За це й
люблять такий захід лісоуправлінці і працівники лісгоспів, професійний обов’язок
яких – створювати, доглядати і берегти ліси, а ще дбати про виховання достойної
лісівничої зміни.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора (титульне): найменший лісовод Волині
– Назарко Луць;
Під час акції Держлісагентства «Майбутнє лісу у твоїх руках».
В урочищі Кошарки пліч-о-пліч працювали лісоуправлінці і працівники ДП
«Городоцьке ЛГ».