Є у нашого міста таємничість. Ще не так давно вона була захована за сімома замками, але щодня, щогодини, які переходили у тижні, місяці та роки, лучани спільно шукали й таки змогли знайти чимало ключів до тих зачинених дверей. Луцьк приваблює туристів, гості міста все частіше відгуються позитивно, навіть більше – захоплено. І головне – вони хочуть до нас повертатися.
Зовсім недавно у замку нагодували понад п’ять тисяч відвідувачів – відбувся перший фестиваль їжі «Lutsk Food Fest». І гучно ж відбувся! А головне – у гастрономічному дійстві взяли участь понад 20 закладів. Серед них – не тільки луцькі ресторани, але й гості зі Львова.
Туристичний сезон відкрили яскравою виставою, пригадали історію, куди так тонко і яскраво вплелося кохання. Луцьк знаменитий «Берегинею», «Музичними діалогами», тут виконують «Пісні Великої Волині», проводять «Поліське літо з фольклором», а чого варта тільки одна-єдина «Ніч у Луцькому замку»…
І тут – іще одне гучне повідомлення: Луцьк став пілотним містом для реалізації спільного проекту Ради Європи і Європейської Комісії «Урбаністичні стратегії в історичних містах, скеровані громадянами» COMUS. Наголошую: це справді гучно, адже, як повідомили національні координатори проекту, претендентів було чимало, але саме наше місто вибороло лідерство. Не можна оминути увагою простий факт: насправді завдячувати такою перемогою маємо в першу чергу фахівцям управління культури Луцької міської ради на чолі з Тетяною Гнатів – саме вони змогли довести, що в Луцьку не лише багата історична спадщина, а й гурт людей, котрий має бажання втілювати ідеї у життя.
Тож фахівці з Європи та України на чолі з регіональним координатором Організації міст всесвітньої спадщини в Європі Маттіосом Ріппом, котрий узагалі вперше відвідав Україну, три дні вивчали місто особисто з метою подальшої підготовки проектів для реалізації.
І це – поки майбутнє, а сучасне…
Луцький міський голова Микола Романюк, незважаючи на такі результати, скромно зазначає з цього приводу: «То ми тільки закінчили перший клас. Навчилися писати і читати, а далі маємо освоювати інші науки, напрацювання та відповідний рівень. Добре, що вже маємо книги, за якими далі будемо вчитися і працювати».
Перспектива зробити Луцьк туристичним є, і це беззаперечно. У нас, наголошує Микола Ярославович, є гарне підґрунтя: по-перше, працює окремий підрозділ – управління промоції та туризму на чолі з молодою, активною та креативною начальницею Наталією Бундою і, наголошує керманич міста – фахівці зі своїми обов’язками гарно справляються. Є також Центр туристичної інформації та послуг, котрий, жартує Микола Ярославович, працює з єдиним недоліком: звідти постійно йдуть у декретну відпустку.
– Тож принагідно наголошу: в кого з тим проблеми, то вам – працювати у Центрі туристичної інформації, – радить міський голова.
А ще ми маємо сайт, слоган, «Туристичний альянс Луцька», «Шлях Гедиміновичів», беремо участь у виставках і вже про себе непогано заявили.
– Хочеться подякувати директорові Волинського обласного краєзнавчого музею за «Єдиний квиток» (він вартує 20 грн для дорослих і 10 – для дітей та дає можливість відвідати протягом 7 днів від початку купівлі чотири музеї міста: Волинський краєзнавчий, Художній музей, Музей Волинської ікони та Музей історії Луцького братства). Завдяки єдиному квитку собівартість відвідин цих музеїв буде нижчою на 50-60%, ніж у разі купівлі окремих квитків.
Якщо ж квиток придбає група, до складу якої входить не менш 10 осіб, до нього автоматично додають безоплатне екскурсійне обслуговування групи у кожному з музеїв. Якщо протягом семи днів відвідувач завітає до всіх чотирьох музеїв, в останньому на нього чекатиме сувенір. Також – певні напрацювання щодо пам’яток архітектури, маємо плани стосовно вежі Чарторийських, підземелля, замку, котрий треба оживити. А це можна зробити лише завдяки фестивалям. Це все спільна робота апарату виконкому, бізнесу, структурних підрозділів. Але найбільше наше досягнення – ми залучили громадських ініціаторів, вони відчули свою вагомість, місце в середовищі, – зауважує Микола Романюк.
До слова: 23-24 травня у Луцьку відбудеться фестиваль сучасного мистецтва Art Territory: місто творців. Центральна частина міста перетвориться на велику майстерню, де працюватимуть та відпочиватимуть музиканти, театрали, художники, фотографи, поети та аніматори. Кожен охочий зможе стати не просто глядачем, а й активним учасником.
– Що хотів би тут сказати, бо цього оминути не можна, – додає керманич міста. – Так, у державі нині триває війна. І минулого року, як ви знаєте, ми відмінили всі заходи. З цього приводу спілкувалися з владикою Михаїлом (митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП, – авт.). Він каже: мовляв, чому відміняєте фестивалі? Звісно, не варто робити феєрверків, інших надто гучних заходів. І навів мені такий гарний приклад: під час блокади Ленінграда люди ходили в театр.
Тож і ми не повинні зараз постійно плакати, навпаки – маємо триматися, бо потрібно допомагати тим, хто постраждав через війну. Ми повинні працювати і заробляти. А будь-який фестиваль – це приїзд до нас туристів, – пояснив позицію Микола Романюк.
Іще одна тема чи то більше – проблема, котру, обговорюючи туризм Луцька, оминути не можна: Центральний ринок, точніше – старий і, чого гріха таїти, неохайний і навіть занедбаний. Частину його орендує облспоживспілка, частину – приватні підприємці. І ніхто не хоче покидати хлібне місце, бо, наголошує Микола Романюк, для багатьох це – єдиний спосіб заробити на життя. Але у цьому питанні головне – мислити не суб’єктивно.
– Маттіос Ріпп, поки гостював у нас, одного ранку пішов на ринок – він його обходив увесь. Побачив проблеми і наголосив: щось треба робити. Тож нам готові допомагати у вирішенні цього питання. Є в нас той ринок на ЛПЗ, маємо цю концепцію опрацювати. На цій частині Центрального ринку, зліва, має бути максимум стоянка автомобілів, а все інше – продаж народних ремесел, місце, де можна випити каву, затримати туриста і випорожнити його гаманець, – каже Микола Романюк.
Спілкувалися ми й про туризм у Норвегії, де Микола Ярославович набирався досвіду не так давно. Звісно, враження лишилися тільки позитивні.
– Нам дуже пощастило: екскурсоводом була колишня актриса з Москви. Тож відчуття таке, що дійсно потрапив у минуле, – ділиться враженнями міський голова.
Там люди інші, каже Микола Романюк. Вони спокійні, без золота на руках, палаців на вулицях, там немає жодної обписаної стіни. Норвежці давно йдуть уперед в реформі місцевого самоврядування, їхні громади настільки спроможні, що майже все самі для себе вирішують. Серйозна увага приділяється молоді. До респондентів соцопитування про стратегію розвитку міста входять діти віком від 5 років.
– Я хочу таке провести у Луцьку. Та й, чесно кажучи, уже роблю це, – розповідає Микола Романюк. – Завжди, коли спілкуюся з людьми, коли робимо прибудинкові території, про дитячий майданчик запитую у тих, хто ним безпосередньо користуватиметься, тобто у діток.
І наостанок нагадаємо кожному: наша країна – найбагатша в Європі. Ми маємо все. До речі, Маттіос Ріпп, котрий відвідав мало не півсвіту, сказав: «Я, коли їхав шляхами України, то просто милувався краєвидами з вікна». І це при тому, що він не бачив іще нашого Світязю, унікальних волинських лісів, карпатських гір, моря. Україна прекрасна. І Луцьк завжди був її перлиною, котру нині активно, відчайдушно і натхненно обрамлюють у золото.
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора, Петра КРИВОШЕЯ та прес-служби фестивалю «Lutsk Food Fest».
