Резидент «Комбриг»-«Жмудзін»

Він народився 27 серпня 1898 р. в Затурцях тодішнього Луцького повіту Волинської губернії в сім’ї офіцера російської армії Владислава Контрима та Альдони Ціхоцької. Прадід та дід брали участь у повстанні поляків за свою незалежність у 1830-1831 рр. 1909-го Болеслав Котрим розпочинає навчання в Кадетському корпусі м. Ярославля, у березні 1915-го добровільно вступає на службу до російської армії та після закінчення прискореного курсу Саратовського військового училища відбуває на фронти Першої світової. Був командиром взводу 250-го піхотного полку та ад’ютантом батальйону 127-го піхотного полку. Із серпня 1917-го молодий поручник очолює загін кінної розвідки 660-го Чернігівського полку. У травні потрапив до німецького полону, звідки незабаром втік і дістався до В’ятки, де на той час перебували батьки.

До РККА мобілізований у жовтні 1918-го. Учасник громадянської війни на Північному і Південно-Західному фронтах, командувач 82-го полку і 28-ї стрілецької бригади під час каральної експедиції супроти повстанців у Тамбовській губернії. Нагороджений (1919 і 1921 рр. – двічі) трьома орденами Червоного Прапора. У 1921 р. Болеслав Контрим потрапляє на службу до військової розвідки, навчається у Військовій академії РККА. І ось тут починається найцікавіше…

31 жовтня 1922 р. «слухач старшого курсу т. Контрим Б. В. відповідно до виявленого ним бажання відбув у розпорядження начальника контррозвідувального відділу ГПУ для призначення у прикордонний корпус». У лютому того ж року агент «Комбриг» передає розвідувальні матеріали військовому аташе польського посольства в Москві полковникові Ромуальду Воліковському, але, побоюючись арешту, підробляє документи про власну смерть і нелегально перетинає радянсько-польський кордон. 

Був він більшовицьким резидентом чи політичним втікачем, історикам військової розвідки з’ясувати не вдалося. Але це й не дивно: майже усі керівники резидентських ланок і розвідгруп РККА, які діяли на території Польщі в 1921-1939 рр., наприкінці 30-х потрапили під молох репресій інквізиторів із НКВД. Серед них – поляки Мечислав Логановські, Олександр Іодловські, Стефан Узданські, Марія Скаковська, Вікентій Ілінич, а також росіяни Гєоргій Кілачицкій, Васілій Боговой, Пьотр Літвінский, українець Іван Клочко. Болгарин Нікола Попов (Зідаров) загинув у нацистському концтаборі, Павло Гаєв 1943 р. поліг у боях під Полтавою. А останній резидент військової розвідки в Польщі напередодні Другої Світової Павло Рибалко, уродженець Сумщини, майбутній маршал бронетанкових військ, двічі Герой Радянського Союзу, раптово помер у 1948 р. і жодних спогадів не залишив (на той час про його службу в розвідці знали хіба що її професіонали та найближчі родичі). 

То ким же був Болеслав Контрим і яким ідеалам служив? 

Після прибуття до Польщі в грудні 1922 р. він отримує звання поручика і командує взводом у 2-му батальйоні Прикордонної охорони. Тоді ж у Стовпецькому повіті на кордоні з Білорусією більшовицькі прикордонники викрали і доставили до Мінська одного з його підлеглих. Натомість Болеслав Контрим захоплює  заручниками весь склад радянського прикордонного поста, про що телефоном ставить до відома керівництво ГПУ в столиці Білорусії та пропонує провести обмін «полоненими», який незабаром відбувся. 

З 1924 р. Болеслав служить у підрозділах Державної поліції Другої Речі Посполитої, де одразу отримує ступінь аспіранта (звання в польській поліції, що дорівнює лейтенанту), а потім упродовж 1925-1939 рр. керує експозитурою в Барановичах, стає заступником коменданта повітів Слонім, Щучин, Новогрудок, Брест, заступником (Люблін) і начальником воєводських слідчих управлінь у Білостоці та Вільно (тепер Вільнюс), отримав чин комісара поліції. 

Із початком Другої Світової війни у вересні 1939 р. виконував спеціальне завдання польського уряду в м. Заліщики теперішньої Тернопільської обл., територія якої на той час належала до Польщі. Згодом повернувся до Вільнюса і 19 вересня під час перетину литовського кордону був інтернований та направлений до табору в Каватові під Ковно (тепер Каунас). У жовтні втік та через Ригу й Таллінн прибув до Стокгольма, а потім, перетнувши Норвегію і Велику Британію, дістався до польських військ, що перебували у Франції. Там Болеслав командував ротою у 2-й піхотній дивізії та 3-му батальйоні окремої бригади Підхалянських стрільців, брав участь у бойових операціях під Норіком (травень-червень 1940 р.). У жовтні 1940-го Контрим через Португалію «вирушає» до Лондона, де облаштувався польський уряд в еміграції й одразу вступає до його військових формувань. Пройшов спеціальну підготовку і у вересні 1942 р. був десантований на окуповану територію Польщі для проведення диверсійної роботи й акцій саботажу. Став одним із організаторів і керівників такої діяльності, зокрема на території колишнього Люблінського воєводства, брав безпосередню участь у понад 20-ти диверсійно-терористичних операціях. Під час Варшавського повстання Болеслав Контрим командував ротою і батальйоном у військових з’єднаннях генерала Бур-Комаровські, отримав чотири поранення. Був нагороджений орденом «Віртуті Мілітарі» 5-го класу в сріблі та «Хрестом хоробрих» (тричі), став майором Війська Польського. 

Після капітуляції повстання, з жовтня 1944-го, перебував у німецьких концтаборах у Лямсдорфі, Філінгбостелі, Берген-Бельсені та інших, звідки зміг втекти у квітні 1945 р. Пробрався до польських військових частин на заході, де знову командував ротою, а потім був призначений заступником командира 9-го батальйону Фляндрівських стрільців 1-ї Броневої дивізії під командуванням генерала Мачки.

Через певний час його розшукав старший брат Костянтин (Констант) Контрим, який у той час служив у сформованій на території СССР 1-й армії Війська Польського під командуванням генерала Берлінга. Йому вдалося передати Болеславу (можливо, за дорученням радянської розвідки) листа, в якому давалися гарантії особистої безпеки після повернення його до Польщі. 

І ось у травні 1947 р. «Жмудзін» (однин із псевдонімів) знову ступив на польську землю. Болеслава демобілізували з армії, і поліція надала йому довідку, яка дозволяла працевлаштуватися на державну службу. Незабаром він очолив адміністративно-економічний  відділ у Центральному управлінні ферментаційної промисловості. І з цього ж часу Військово-інформаційна служба (органи військової контррозвідки Польщі) взяла його в активне оперативне вивчення, адже досьє на Контрима було заведене ще за чотири місяці до повернення в Польщу. А вже 14 листопада 1958 р. «Жмудзіна» відвезли на одну з «таємних вілл» Міністерства громадської безпеки у передмісті Варшави. І тільки через два дні після фактичного арешту Головна військова прокуратура видала на це відповідний ордер.

Інформацію про затримання Болеслава передав його сім’ї брат Костянтин, який невдовзі отримав наказ про негайний від’їзд до Москви. Через декілька років потому родині, яка мешкала у Варшаві, повідомили, що він (буцімто мав звання генерала Війська Польського) помер у шпиталі в радянській столиці під час складної хірургічної операції. 

…Майже рік, до вересня 1949 р., від майора Контрима намагалися дістати відомості про польських розвідників, які діяли в країні до Другої Світової війни і підтримували контакти з компартією Польщі. 9 жовтня 1952 р. Верховний Суд Польщі засудив його до смертної кари, в січні 1953-го вирок виконано. А згодом з радянських архівів надійшла довідка, за якою Болеслав Контрим нібито був репресований у СРСР у 1948-1953 рр. Та 28 вересня 2014 р. Інститут Національної Пам’яті Польщі інформував, що рештки Болеслава Контрима ідентифіковано під час ексгумаційних робіт на військовому цвинтарі в Повонзках у Варшаві, де й зараз є його символічна могила. Посмертно у грудні 1957 р. реабілітовано Воєводським судом Варшави: «До 1939 р., виконуючи свої службові обов’язки, Б. Контрим не скоїв злочинів, які йому інкримінувалися попереднім вироком. Стосовно інших звинувачень, які належать до періоду німецької окупації, то частина свідків, які надали покази під час процесу у 1952 р., тепер заявили, що тоді вони давали свідчення під тиском працівників органів Держбезпеки. У суді вони відмовилися від своїх зізнань і в ході повторних слухань також були виправдані». Суд зазначив, що «Болеслав Контрим відважно, наполегливо і мужньо воював з окупантами і був одним із найвідданіших воїнів Польської армії».

У травні 2005 р. його ім’ям названо сквер на розі вулиць Швєнтокшиськєй і Жєльней, що неподалік Польського акціонерного Телеграфного товариства. На фасаді Палацу Мостовських, де розміщувалася варшавська поліція, а сьогодні – один з її відділків, з’явилася меморіальна дошка. У костелі Святого Яцека, що у Варшаві, 1980-го відкрили дошку пам’яті 110-ти розвідникам-парашутистам з Англії та Італії, які загинули за незалежність Польщі, серед них також є ім’я Болеслава Контрима. А 2009 р. його посмертно нагороджено Командирським хрестом ордена «Відродження Польщі». У 2011 р. варшавський Телевізійний театр отримав Гран-прі на фестивалі у м. Сопоті за постановку спектаклю «Контрим» за сценарієм Марка Прухнєвського. А у відомому романі Петра Гібовського «Асиметрія. Російська рулетка» одним із героїв є Болеслав Контрим, який як агент польської розвідки створює «військовий загін» прибічників Льва Троцького для боротьби проти сталінської влади. Також його ім’я згадано в романі «Легіон» Ельжбети Херенжинської. 

Та ким насправді був цей уродженець Затурців, лишиться загадкою. Одне ясно: він був непересічною особистістю.