Як кому, а нинішній склад обласної ради мені особисто нагадує старий вітрильник, котрий щойно вирвався з несамовитих сорокових широт після руйнівного шторму. Під час випробування на міцність та живучість довелося замінити капітана та його помічників, позбутися частини нестійкої команди, пожертвувати швидкістю та маршрутом до точки призначення… Якщо ж повернутися від абстракції до конкретики, то до Революції гідності та після неї в нас переважно були одні й ті самі депутати, проте керівництво облради змінилося не лише кількісно, але й якісно. А, так би мовити, рядові обранці громади, котрі отримали свої повноваження дуже-дуже давно – аж п’ять епохальних років тому – без змін збереглися хіба що за паспортними даними. Тож нині – це зовсім інший орган найвищої представницької влади Волині: і за пріоритетами, і, звичайно, за способом мислення та особливостями ухвалення рішень.
Нинішня рада, без сумніву, краща, ніж була п’ять чи навіть два роки тому, з патріотичних міркувань. Але в сфері консолідації зусиль, пошуку компромісів та здатності успішно долати внутрішні суперечності – поступається самій собі минулого періоду.
І ось за таких обставин доводиться працювати головою Валентинові Вітру, молодому та енергійному керівникові, який саме в цей час і саме за таких обставин покликаний не лише ефективно виконувати власні повноваження, але й координувати свою роботу з першим заступником, організовувати функціональну працездатність невеликого апарату облради, налагоджувати співпрацю з обл-держадміністрацією, шукати точок дотику з парламентарями та урядовцями, врешті-решт, бути центром тяжіння решти депутатського корпусу та спонукальним мотивом для його результативної роботи як у період сесій, так і під час звичного спілкування з виборцями.
Це непросто. Це відповідально. Це навіть інколи невдячно. Та це – потрібно. Тому ми спілкуємося з Валентином Вітром без зайвих формальностей та пересторог. Говоримо про найактуальніші на цей момент проблеми. Але навіть коли я уважно слухаю слова Валентина Степановича, подумки завжди повертаюся до ключового: головою Валентина Вітра обрала демократична більшість депутатів у доленосному лютому 2014-го за його патріотичну та громадянську позицію на Майдані та в сесійному залі. До цього він був просто заступником голови облради, а ще раніше – як висуванець «Батьківщини» виграв вибори в одномандатному окрузі №16, що в Луцькому районі. А взагалі, Валентин Вітер – дипломований лікар-хірург, кандидат наук, а до обрання депутатом працював заступником державного санітарного лікаря Волині. Тому що таке відповідальність за кожне рішення і кожну дію, він знає не з чужого досвіду.
– Про це зараз не говорить хіба що лінивий або байдужий: сесія обласної ради, котра розпочалася ще в березні, ніяк не може завершитися. Тричі депутати припиняли роботу одразу після обіду, а ще одне пленарне засідання не відбулося через відсутність кворуму. В чому причина, чому депутати не виконують своєї основної функції – ухвалювати ті чи інші рішення, вносити до проектів зміни та доповнення чи взагалі їх відхиляти?
– Основна причина, на мою думку, це самодисципліна, рівень якої кожен депутат для себе визначає, виходячи з власниз критеріїв та переконань. Одні вже не бачать свого політичного майбутнього. Другі або хочуть, або не хочуть лобіювати ті чи інші інтереси. Треті відвідують сесійні засідання виключно для задоволення власних інтересів. Четверті вже понад рік не приходили на сесію. Ще одна категорія вже неофіційно долучилася до виборчої кампанії, тому трибуна чи виступ із місця для них – лише спосіб попіаритися. І от коли критична маса тих чи інших суперечностей досягає апогею, в залі залишається надто мала кількість свідомих обранців волинської громади, які можуть і хочуть працювати на користь людей. На жаль, ситуація саме така.
– А чому на четвертому засіданні взагалі не було кворуму, і воно закрилося, фактично не розпочавшись?
– Про причини говорять неофіційно. Основний камінь спотикання – так звані бурштинові питання. Певна категорія депутатів ніяк не може визначитися, чи підтримувати їх, чи ні. А ще одна причина – передсвяткові травневі дні: люди планували різні справи, а тому їхати до Луцька не поспішали.
– То коли ж відбудеться вже п’яте пленарне засідання цієї «березневої сесії»?
– 28 травня. Будемо старатися, щоб консолідувати депутатів і завершити розгляд усіх питань, внесених у порядок денний.
– Валентине Степановичу, а чи є якась роль депутатських фракцій у процесі самоорганізації обранців громади? Раніше активно проявили себе в на цій ниві «Батьківщина», «Свобода», «Наша Україна», навіть ті ж регіонали… А тепер? Виникли якісь неформальні групи чи «об’єднання за інтересами», які насправді й визначають правила гри?
– Фракції «Батьківщини», «Свободи» і «Нашої України» зберігають свій вагомий вплив на процес функціонування обласної ради. Насамперед, тому, що як активні творці Революції гідності вони відчувають велику відповідальність за долю нашого краю та всієї держави, а тому роблять усе для користі громади. А от інші депутати гуртуються в неформальні групи, які юридично не зафіксовані. І вплив цих віртуальних об’єднань на процес ухвалення сесійних рішень доволі відчутний! Я не буду коментувати, добре це чи ні, але це – незаперечний факт, а тому й висновки очевидні.
– Восени відбудуться вибори депутатів облради нового скликання. Існують різні підходи до ухвалення нового законодавства з цього приводу. Ви як активний член «Батьківщини», котрий виграв 2010-го вибори по одному з мажоритарних округів Луцького району, який варіант підтримуєте?
– Зазначу основне: вибори неодмінно відбудуться в останню неділю жовтня нинішнього року, бо так вимагає Конституція України! Думаю, що це підтримують і Президент України, і народні депутати. Тому – вибори обов’язково повинні відбутися! І навіть не тому, що так вимагає Основний Закон: як відбулося перезавантаження та очищення влади на рівні глави держави, уряду та парламенту, так само має відбутися і на рівні областей та інших органів місцевого самоврядування! Щодо механізму підготовки до їх проведення, то відомо: до 28 травня подаються проекти законів, на основі яких повинен бути напрацьований той, який набуде більшості голосів народних депутатів та буде підписаний Президентом України. Варіанти, звичайно, існують різноманітні, але, повторюю, закон буде один для всіх.
– Який із багатьох варіантів імпонує найбільше?
– Це повинні бути відкриті партійні списки. Кожен громадянин може побачити всіх кандидатів від тієї чи іншої політсили та зробити вибір на користь того, кому із запропонованого переліку довіряє найбільше. Натомість виборці знатимуть, із кого конкретно потім питати за результати роботи депутата і за реалізацію тих обіцянок, які він давав.
– Від вас це чути особливо знаково, бо ж Валентин Вітер став депутатом не як «списочник», а як кандидат, який пішов на конкретний виборчий округ і здобув серед багатьох інших, дуже поважних кандидатів, найбільшу підтримку!
– Час змінюється, і сьогодні, на мою думку, на рівні областей саме відкриті партійні списки – ключ до успіху в розвитку регіону та ефективної роботи новообраних депутатів.
– Дійсно, час на місці не тупцює… Нова тема дня – адміністративно-територіальна реформа. Голосно говоримо про добровільне об’єднання сільських рад, тихіше – про неминуче централізоване їх укрупнення, майже пошепки – про зменшення кількості районів до чотирьох-п’яти… Як нинішні депутати облради повинні підключитися до цього процесу вже зараз, щоби він завершився позитивом для волинської громади та кожної людини, а не на догоду, делікатно кажучи, окремим київським чиновникам?
– Нинішній закон дозволяє відстежити, як активно громади готові до об’єднання саме на добровільних засадах. На Волині вже цей процес успішно розпочався. Тому всі депутати облради, особливо ті, хто був обраний у конкретних округах у містах та районах, мають не пасти задніх, а активно включатися в роботу. Тим паче, що і під час передвиборчої роботи, і в процесі виконання депутатських повноважень вони знають реальний стан справ на території, яку представляють, тому ці знання повинні вкласти в фундамент такого об’єднання сільрад. Яке буде і економічно вигідним, і доцільним в історичному чи інфраструктурному аспектах. Хоча не буду приховувати: нинішній закон далекий від досконалості. Процес укрупнення на тих, хто встигне добровільно згуртуватися, не закінчиться. Він продовжиться вже на основі інших критеріїв. Таких, як, наприклад, перспективний план розвитку Волинської області до 2020 року чи загалом України. А раз так, то урядовцям та народним депутатам варто підійти до цього питання комплексно, щоб у загальнодержавному масштабі дати відповіді на те, приміром, яка кількість населення повинна мешкати в укрупненій сільраді, якою має бути географічна віддаль до нового адміністративного центру чи які конкретно об’єкти інфраструктури, соціальної, культурної та медичної сфери там мусять бути. Доки чітких відповідей на ці ключові питання немає.
– Через це, очевидно, й так довго розкачуються наші сільські голови та депутати…
– Я почасти це розумію. Адже їхні пропозиції щодо об’єднання за нинішнім порядком узагальнюються і подаються в облдержадміністрацію, де як проекти рішень виносяться на розгляд сесії обласної ради. Тобто це процес затяжний. І він, на жаль, збігся і з літнім періодом відпусток…
– Та початком нових виборчих перегонів!
– Абсолютно правильно! Але цей процес – потрібний, а тому незворотний. Бо ми ніколи не зможемо збудувати нову державу на старому фундаменті. Мусимо нарешті створити незалежне та самодостатнє самоврядування, напрацювати такий механізм децентралізації влади, який буде потрібний, насамперед, громадам на рівні сіл, селищ, міст і районів, потім – областей, і в результаті – корисним усьому українському народові.
– Дякую за відвертість!
Розмовляв Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: Валентин Вітер – у службовому кабінеті голови Волинської обласної ради.