У
Ковелі на стадіоні «Локомотив» відбулася «Волинська
обласна виставка мисливських собак 2015». У ній взяли участь мисливці
Волинської, Рівненської та Львівської областей, всього близько сотні собак
одинадцяти порід. Голова Волинського обласного осередку ФМС України Ігор Жмурко вже назвав її подією
року. Своєю присутністю цей факт засвідчили й експерти національної категорії Віктор
Мельниченко (Київ), Віктор Дрокін та Євген Осадчук (Луцьк), також експерти
першої категорії Ярослав Рогоцький
(Львів) та Ярослав Романишин (Рівне). Виставку урочисто відкрили голова ВООФМСУ
Ігор Жмурко, Ковельський міський голова Олег Кіндер, голова Волинської обласної
організації УТМР Андрій Дмитрук. Всі учасники зі своїми вихованцями зробили три
великих кола зеленим газоном, а відтак на чотирьох рингах почалися серйозні
оглядини: голова, зуби, торс, постава, животи, ноги, вуха, хвости, послух,
ходьба, біг…
Дуже
серйозні і професійні експерти доброзичливо-суворо дотримувалися правил огляду.
Хоч доводилося й чути, що комусь «дуже добре» не можна було давати за надто
великі цицьки (незадовго до виставки одна з красунь привела щенят, що й побачив
прискіпливий опонент експерта), на що в експертів знаходились пояснення та
чіткі аргументи.
Цього року найчисельнішою
виявилась група «перших космонавтів» – лайок: західно-сибірських, російсько-європейських,
карело-фінських. Цей невтомний «кінь Тундри», гроза ведмедів, лосів, оленів, білок,
соболя, куниць, на Волині також використовується за покликом душі.
– Чверть століття тому
найчисельнішою групою мисливських собак тут були гончаки, але їх позбавили лісового
простору, – з сумом каже Ростислав Романишин. – Тепер – їх одиниці, натомість
місцеві мисливці обзаводяться лайками.
І не тільки місцеві. Василь Лисак
приїхав із м. Радехів Львівської області. Полює із сімнадцяти років, тридцять
чотири роки – з мисливськими собаками.
– Тільки відслужив армію і одразу
завів собі лайку, – зізнається. – Тепер у мене їх двадцять чотири.
Пан Василь привіз на виставку дві
західно-сибірські лайки – Білку (на
честь, першої космонавтки) і кобеля Боя. Білка – чемпіон Західної України, має
сім дипломів ІІ і тринадцять ІІІ ступенів. Виходила переможцем змагань по ведмедю,
борсуку, кабану, білці, дикій качці, кров’яному сліду. Універсальна собака. Ідеальна
в пошуку, годинами працює по звіру, кабани не витримують, падають з ніг,
в’язка… Про таких кажуть: «Полювальниця-одиначка…» Сім разів експерти
національної категорії Дрокін, Зав’ялов, Красілов, Топачевський називали її
кращою собакою кінологічних виставок Волинської (3), Львівської (3) і
Хмельницької областей. Згідно умов ФМСУ, ці перемоги автоматично надають їй статус
виставкової чемпіонки України.
Спокійна і врівноважена,
нашорошивши вуха, слухає похвали господаря. Здається вона все розуміє. Та й,
мабуть, так воно і насправді. У неї дуже сильна правильна голова і колодка або
ж, як кажуть, конституція. Її потомки – шановані і повноправні «громадяни”
України, Словаччини і Польщі.
Польові і водно-болотні
мисливські угіддя України для цих «сибіряків» за ландшафтом схожі на тундрові,
то ж з легкістю їх освоюють. Але вони ідеально підходять і для дикого кабана,
поголів’я якого збільшується останніми роками. І мисливський азарт, і скрута
примушують мисливців пристосовуватись до нових правил гри. Ці розмисли
досвідченого експерта підтверджують і самі мисливці. Найкращим помічником у цій
справі виявилась лайка. Тому так багато їх на рингові Ковельського «Локомотива».
Трохи менше було собак норових порід та
представників лягавих. Експерти і це пояснюють доступною «картою мисливця». Адже
державні і приватні лісові мисливські угіддя тепер для широкого загалу важкодоступні.
Зате польові та водно-болотні угіддя радо чекають на полювальників усіх рангів
і достатку. От і заводять «качатники» лягавих, які знають, як пернату дичину
підняти під постріл, і підранка знайти. А «лисятники» розводять собак норових
порід: ягд, тер’єрів, такс. Ось такі суто практичні інтереси рухають мисливське
собаківництво західноукраїнського простору.
А ось гончаків поменшало, собаки
цієї породи відходять з мисливських угідь в… історію.. А все ж з одним
рідкісним представником цієї родини – шестирічною Забавою і її шістьма
місячними цуценятками, одне з яких вже має ім’я Барон, вдалося познайомитися. Ковельчанин
Сергій Димарчук каже, що така собака – поки що єдина на Волинь, але невдовзі
кожен мисливець-патріот відаватиме саме їй перевагу, бо ж це єдина виведена в
Україні порода собак.
Після рингів настає час бест-шоу.
Найкращі із кращих кружляють перед зором експертів та глядачів. Експерти
примружують очі, виразно жестикулюють руками, радяться, обговорюють, глядачі
реагують також неоднозначно. З кола раз-по-раз вибуває чиясь симпатія. І є вже
незгідні зі збірною експертів… Та вони продовжують «кружлянку» і ось вже
лишається три найкрасивіших представники різних порід – ягдтер’єр, дратхаар і
лайка. То ж кому дадуть титул «Волинь-2015»?. Так і є: кращою із найкращих
обрано дратхаара Куно. Йому два з половиною роки. Має силу-силенну дипломів,
титули переможця змагань з підсадного борсука, качки, куріпки…Власник Павло
Мазепа зі смт Лопатин Радехівського району Львівської області не приховує
радощів. Так, вони приїжджали до Ковеля недаремно. Титул «НАЙКРАЩОГО ВОЛИНЯКИ»
Радехівщина утримуватиме ген аж до Волинської обласної виставки мисливських
собак 2016 року.
Цікавлюся думкою з приводу
організації виставки у глядачів, учасників і експертів.
– Свято вдалося, – кажуть. –
Кубків багато, дипломів і відзнак ще більше. Високий рівень суддівства, зелений
газон поля з рингами для змагань, мальовничі шатра для експертів, пристойна «озвучка»,
виїзний буфет, доброзичлива підтримка вболівальників – цього у Ковельського «Локомотива»
не забереш. До цього долучилися вже названі експерти, а також ковельські
мисливці: Анатолій Кондратюк, Олександр Мельничук, Анатолій Максіюк, Сергій
Данилюк, Роман Цешинський, помічниці експертів студенти Шацького лісового
коледжу ім. Валентина Сулька Катя Стасюк, Мар’яна Редько, Юлія Заєць та Яна
Касько. Але тільки Ірина – дружина головного організатора змагань і голови ВОО
ФМСУ Ігоря Жмурка – знає, якою ціною все це дісталося: лиш дві години сну мав
її чоловік
Сергій Цюриць.
Фото автора.