І цінувати роботу людей, котрі створюють комфорт для тебе.
Навряд чи знайдеться структура у Луцьку, області та й Україні загалом, на роботу котрої стільки нарікань. Причому – щоденно. З ними у негативному ставленні населення може зрівнятися хіба наш… уряд та гуманний суд. Але якщо працівники цих інстанції купаються у розкошах, то працівники ЖЕКів – переважно… у смітті, яким місто «щедро» засипають «вдячні» місцеві мешканці.
Зінаїда Пакула, котра давненько працює двірником у ЖКП №11 Луцька, на таке моє зауваження всміхається. Каже: мовляв, помиляюся, бо її мешканці (тобто лучани з тих вулиць, де вона щоденно підмітає двори) їй нерідко дякують. І – не смітять!
– Я своєю роботою дуже задоволена. Обслуговую двори на Гордіюк, 2, 4, 10, 12… То мешканці вдячні. На Гордіюк, 12 живе жінка, котра навіть не дозволяє кинути нікому недопалки коло будинку! Я там поставила смітничок – туди й викидають. Мені це дуже приємно, – всміхається Зіна Михайлівна і з гордістю продовжує: – На Гордіюк, 10 живе хлопчина. Я прибираю, а він виходить на балкон і каже: «Я вам дякую». Відповідаю, що то я вдячна, бо дуже приємно, коли твою роботу цінують. На моїй ділянці біля магазинів тільки чужі можуть кинути папірець. А мешканці – золоті! Але то я тільки про своїх кажу…
Не хочу зараз нікого образити, але ті «золоті мешканці» самі ж і створюють усі умови, аби в Зіни Михайлівни та її колег робота була постійно.
А розпочинати трудовий день двірнику нині доводиться о 6-й чи хоча б 7-й ранку, бо потім спека – працювати під пекучим сонцем непросто.
Зіна Пакула не заперечує: багато залежить ще й від ставлення самих жеківців до своєї роботи, бо ж коли люди бачать, що у них прибирають (вони за це платять гроші), то й відповідають вдячністю.
У ЖКП №11 м. Луцька працює близько 130 людей. Їхня робота – то далеко не тільки прибирання під’їздів і територій довкола будинків, а й загалом увесь спектр роботи з обслуговування житлового фонду.
Загальна площа, котру обслуговують працівники цього ЖКП, – 338 тис. 379 кв. м. Квартир на території – 6 429 (це 97 багатоповерхівок), мешкає у них – 16 тис. 470 людей. Немало, але й не найбільше у межах Луцька.
– Територія безпосередньо для прибирання – 310 тисяч 252 квадратних метри, – розповідає інженер з експлуатації та ремонту житлового фонду ЖКП Луцька №11 Віктор Гришко. – Це дворові території. Режим роботи такий: двори прибираються тричі на тиждень – по черзі, а під’їзди – два рази на тиждень. Така система для того, аби обслуговування було дешевшим для людей.
Коли підвищили тарифи на послуги ЖКП (це друге півріччя 2014-го), то жеківці стали виконувати більше робіт, проводили ремонти. А до того, кажуть, шукали матеріали де завгодно, у населення просили долучатися матеріально, коли треба було навіть якихось 200 гривень, бо нічого не було на балансі. Але знову – ріст тарифів на електроенергію, добряче вдарила ще й інфляція, крім того, мешканці лише цих територій боргують більше мільйона за послуги, відповідно – субсидії, які держава перестала відшкодовувати вчасно, – і знову коштів ледве вистачає на найнеобхідніше.
– Чому ЖЕК у такому стані? – відповідає запитанням на моє запитання Віктор Гришко. – Та нині страждають усі підприємства, але наша робота просто дуже помітна, бо сміття викидають щодня. А ще – будинки старі, постійно щось треба підлатати, системи взагалі в жахливому стані. Та й ми не можемо проконтролювати всіх працівників, як вони виконують свою роботу.
І варто бути чесними: коли виникає проблема – чи то з каналізацією, чи то іншими комунікаціями, жеківці ладнають усе переважно у підвалах – люди цього не бачать. А як тільки якась аварія, то одразу видно.
– Був випадок, – пригадує головний інженер цього ЖЕКу Валентин Ярмолюк. – Зателефонувала жінка, вона працює лікарем – у неї в дворі прорвало трубу. Через 5 хвилин після виклику приїздить наша аварійка. Вона здивовано так: «У нас швидка не так швидко приїздить, як ваша аварійка».
Буває (і правди ніде діти), що далеко не одразу можна все виправити. Але їхня аварійна служба, розповідає головний інженер, працює цілодобово, без вихідних, незважаючи на будь-які свята. Трапляються і накладки – отоді проблема.
Що таке ліквідувати аварію для звичайного працівника ЖЕКу? Теоретично – виконати свої трудові обов’язки, практично – бовтатися у бруді, подекуди – і цілий день. Далеко не новий житловий фонд Луцька й далі старіє (думаю, кожен пробував поладнати старе). А було, зізнаються жеківці, що замінили каналізаційну трубу на нову, а вона ще гірша, ніж та, яка була.
Робота часто невдячна, зізнаються. На запитання, чи не прикро, що люди постійно якісь претензії висловлюють, кажуть, ніби так і має бути, бо це… стимулює до роботи. «Треба, аби окунь у річці був, щоб карась не дрімав», – жартує Валентин Ярмолюк.
Світлана ДУМСЬКА.
На фото автора.