Андрій Крамаренко, співзасновник благодійної організації «Я – Волноваха»: «Особливо приємно співпрацювати із волинянами».
Андрій Крамаренко (на фото) з Волновахи мусив тікати з родиною із рідного міста, бо не мовчав, коли на його землі у березні минулого року вирували сепаратистські настрої. Зазнавши «переселенського хліба», він створив благодійну організацію «Я – Волноваха» і розгорнув активну діяльність на допомогу землякам.
Організація «Я – Волноваха» – одна з тих структур, які тісно співпрацюватимуть із благодійним фондом «Волинь-2014» у рамках програми «Разом із Україною». Під час презентації проекту в Луцьку, що відбулася нещодавно, Андрій Крамаренко як співзасновник благодійної організації та радник голови Волноваської райдержадміністрації Донецької обл. висловив особливу вдячність засновникам фонду «Волинь-2014» за підтримку земляків у надзвичайно тривожний час. Що таке вчасна допомога, він знає не з чужих уст:
«Коли все починалося, а в нас перші мітинги проти України стартували ще 1 березня минулого року, ми виходили на площі міста з українськими прапорами та стрічками, намагалися продемонструвати патріотичну позицію. Відповідно згодом почалися гоніння. У Сергія Обідченка, голови правління нашої організації, який сьогодні теж у Луцьку, вкрали батька. Мене приїхали вивозити ще 16 квітня, написали на дверях «Нет фашистам», дали зрозуміти, що знають, де я живу… Позаяк моєму старшому сину 20 років, а молодшому – чотири, я, щоби сім’я була в безпеці, вивіз рідних із міста. Спочатку ховалися на дачі, потім жили деякий час у Бердянську, згодом переїхали в Новомосковськ Дніпропетровської області, винаймали квартиру. Все своє життя я займався бізнесом, мав дистриб’юторську компанію. В тій ситуації займатися бізнесом – це фактично самогубство. Вирішив займатися волонтерською діяльністю. А оскільки сам був у статусі переселенця і допомоги суттєвої не відчув, почав її організовувати сам. У тому ж таки Новомосковську. Тоді ж познайомився з Наталією Браженко, керівником Дніпропетровської філії БФ «Міжнародна асоціація підтримки України» (а вона цього дня теж була в Луцьку, – авт.), разом пішли на зустріч до міського голови. Наступного дня нам виділили приміщення – і почали працювати. Спочатку ми допомагали дитячим будинкам, окремим сім’ям, людям похилого віку в Новомосковську. А згодом нас помітили інші організації, почали потихеньку співпрацювати з партнерами з Естонії тощо. Допомога пішла фурами… Але серце завжди ж залишалося у Волновасі. Коли я побачив, що ми маємо надлишок, народилася ідея організувати благодійну організацію «Я – Волноваха», щоби мати змогу допомагати не точково, а більш системно. Стало зрозуміло, що треба відкривати філії у селах – там, де люди завжди знають, кому твоя допомога найбільше необхідна. Таким чином ми сформували мережу кураторів у населених пунктах. І сьогодні активно працюємо. А особливо приємно взаємодіяти із такими партнерами, як благодійний фонд «Волинь-2014», на запрошення якого ми прибули до Луцька».
Наш кор.
Гідні партнери – запорука успіху
